Людовіт Чернак (словац. Ľudovít Černák, 12 жовтня 1951, Глінік-над-Гроном) — словацький політик, інженер-електрик, металург, двічі міністр економіки (1992–1993, 1998–1999), бізнесмен.
| Людовіт Чернак | |
|---|---|
| Народився | 12 жовтня 1951 (72 роки) Глінік-над-Гроном, Ж'яр-над-Гроном, Банськобистрицький край, Словаччина |
| Країна | Словаччина |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Технічний університет у Кошицях |
| Знання мов | словацька |
| Партія | Словацька національна партія і Комуністична партія Чехословаччини |
Навчання та робота ред.
Після навчання на факультеті електротехніки SVŠT у Братиславі, з 1979 року був аспірантом на факультеті металургії Технічного університету в Кошицях.
У 1975–1992 роках працював на v заводі Словацького національного повстання в місті Ж'яр-над-Гроном на різних посадах. У вересні 1989 року одним із перших в країні був обраний генеральним директором.
Після завершення тримісячного навчання менеджменту у Великій Британії в коледжі Сандвелл у 1990 році, він став членом-засновником Конфедерації промисловості Словацької Республіки та був її головою.
Політична кар'єра ред.
- член Комуністичної партії, відповідальний за проведення партійної політики протягом листопада 1989 року на Заводі СНП.
- член Словацької національної партії (СНД) з 1990 року.
- 1992 – 1993 — міністр економіки
- 1992 рік – 1994 — голова СНП
- 3 вересня 1994 року – 1995 засновник (разом з Міланом Янічіною), голова Національно-демократичної партії — Нова альтернатива
- 1995 – 1997 — член і президент Демократичного Союзу
- 1998 — ? член СДК, начальник штабу
- 1998 – 1999 — міністр економіки
Бізнес ред.
Чернак був присутній при поділі федеральної власності на початку 1990-х років і хвалився, що завдяки йому Чехословацький комерційний банк залишився чехословацьким.
Ім'я Чернак також згадувалося під час приватизації Nafta Gbely (1996), коли він назвав це «аферою століття», а також під час передачі Індустріального банку з державних у приватні руки. Після цих випадків він пішов у відставку і залишився тільки в бізнесі. У квітні 2000 року заснував Sitno Holding, a.s, де став головою ради директорів.
Наприкінці 2004 року він придбав 100 % акцій футбольного клубу «Слован» (Братислава) і обійняв посаду голови клубу. Його родина керувала командою до 2009 року, коли він повернувся до європейських змагань, а потім був проданий Івану Кмотріку.
У 2012 році фінансисти «Істрокапіталу» (Енерготранс з портфеля «Істрокапітал Маріо Гофманна») та «Славія Капітал» разом із Чернаком оголосили про створення інженерної групи «Sitno» з амбітними планами. Однак не всі з них вийшли, тому донька заснувала 2005 SITNO HOLDING Real Estate, a.s.
Посилання ред.
- . www.vlada.gov.sk. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- ↑ (словац.). style.hnonline.sk. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «:1» визначена кілька разів з різним вмістом - (словац.). TERAZ.sk. 23 березня 2016. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- Slovenská Národná Strana (SNS) — Europe Politique. webcache.googleusercontent.com.
- ↑ (словац.). Petit Press. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом - (sk-SK). Blog.Pravda.sk. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- (словац.). www.trend.sk. 12 серпня 2013. Архів оригіналу за 19 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022.
- (словац.). www.trend.sk. 7 січня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022.
- . www.orsr.sk. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 19 червня 2022.