Людми́ла Станісла́вівна Джига́лова (22 січня 1962, Подільськ (колишня назва міста Котовськ)) — українська легкоатлетка, дворазова олімпійська чемпіонка в естафеті 4х400 метрів. Заслужений майстер спорту СРСР. Кавалер Ордену Княгині Ольги ІІІ ступеню (2002 р.).
| Джигалова Людмила Станіславівна | |
|---|---|
| Народилася | 22 січня 1962 (61 рік) Подільськ |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | спринтер, легкоатлетка |
| Вага | 64 кг |
| Зріст | 178 см |
| Нагороди | Орден Княгині Ольги ІІІ ступеню |
Дитинство та юнацтво ред.
Людмила Джигалова народилась в місті Подільськ, Одеської області, та по вул. Гагаріна 123.
Перші вісім років навчання Людмили Джигалової пройшли в Загальноосвітній школі № 8, де вона навчалась в спеціалізованому спортивному класі та зустріла свого першого тренера та класного керівника Леонову Лідію Костянтинівну. Саме Лідія Леонова підштовхнула майбутню Олімпійську чемпіонку до занять легкою атлетикою, порадивши записатись в секцію легкої атлетики ДЮСШ.
Ось як Людмила Леонова описує свій вибір легкої атлетики:
«В дитинстві особливими розвагами ні я, ні мої однолітки, особливо розбещені не були. В місті у нас був тільки місцевий Будинок культури з обмеженим колом кружків та стадіон, на якому базувалась Дитяча та Юнацька Спортивні Школи. Випробувавши свої можливості в усіх кружках, ми, якось, з подружками забрели на стадіон, з неприхованим бажанням кудись записатись. Виявилось, що секцій в ДЮСШ було дві, з легкої атлетики та велоспорту. Вибір на користь легкої атлетики був зроблений випадково. Зустрівся нам Віталій Леонов, який в подальшому й став моїм першим тренером. Дізнавшись чому ми прийшли, він одразу попередив, якщо підемо у велоспорт, то матимемемо криві ноги, а якщо у легку атлетику, то ноги у нас будуть рівненькі та гарненькі. Аргумент для дванадцятирічних дівчат був надзвичайно переконливий. Ми одразу ж записались до нього.»
Першим тренером Людмили Джигалової став Віталій Анатолійович Леонов, який на той час вже виховав декількох чемпіонів області та України. В 15 років Людмила переходить до Загальноосвітній школі № 9 де в 9 класі, вже в статусі чемпіонки України, на чемпіонаті в Харкові знайомиться зі своїм майбутнім тренером Івановим Петром Петровичем. Тоді ж Людмила поступає на навчання до спортивного технікуму м. Харків та продовжує тренування в спортивному товаристві «Спартак».
Спортивні досягнення ред.
Олімпійські ігри в Сеулі 1988 року ред.
До Олімпійських Ігор в Сеулі Людмила підійшла в блискучій формі, але медаль отримала як член команди, не приймаючи участі у фінальному забігу. Чому Людмила не була поставлена тренерським штабом на фінальний забіг лишається загадкою, оскільки у півфіналі четвірка легкоатлеток, до якої входила Людмила, поставила олімпійський рекорд, який не перевершений й по сьогодні. Але все ж медаль здобута.
Олімпійські ігри в Барселоні 1992 року ред.
До Олімпійських Ігор в Барселоні Людмила підходила з великими складнощами. Питання її поїздки було вирішено в останній момент. Але її вклад у перемогу якщо й не назвати вирішальним, то точно переоцінити не можна. У фінальному забігу Людмила бігла другою й отримала паличку тільки шостою відстаючи від лідерів на 50 метрів. Й на своїх 400-та метрах Людмила спромоглась повністю відіграти відставання від лідерів, надавши партнерам всі підстави для отримання перемоги.
Примітки ред.
- World Athletics Database
- https://www.olympedia.org/athletes/77185
Посилання ред.
- Джигалова Людмила Станіславівна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Медалі ред.
| Спортивні медалі | ||
|---|---|---|
| Легка атлетика | ||
| Олімпійські ігри | ||
| Представник СРСР | ||
| Золото | 1988 Сеул | Естафета 4 х 400 метрів |
| Представник Об'єднана команда | ||
| Золото | 1992 Барселона | Естафета 4 х 400 метрів |