www.wikidata.uk-ua.nina.az

Любимов Олександр Михайлович У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Любимов Олександр Михайлович Люб

Любимов Олександр Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Любимов.

Олександр Михайлович Любимов (23 червня 1962 (61 рік), Лондон) — російський журналіст, теле- і радіоведучий, продюсер, медіаменеджер. Був одним з творців незалежної телекомпанії BID (17,14 %). Генеральний директор (1995—1997) і президент (з 2014 року) телекомпанії «ВИD» (з 2017 року — «ВИDgital»), генеральний директор «РБК-ТБ» (2011—2014), віце-президент Академії російського телебачення[ru].

Любимов Олександр Михайлович
рос. Александр Михайлович Любимов
Ім'я при народженні рос. Александр Михайлович Любимов
Народився 23 червня 1962(1962-06-23) (61 рік)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність журналіст, ведучий, кінопродюсер, телеведучий, виробник, тележурналіст, радіоведучий, телепродюсер, гітарист
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Знання мов російська
Партія Громадянська платформа
Батько Любимов Михайло Петрович
У шлюбі з Tatyana Pushkinad
Нагороди
IMDb ID 3114614
Сайт lyubimov.com

Біографія ред.

Народився 23 червня 1962 року в Лондоні. Син відомого розвідника Михайла Любимова і актриси Катерини Вишневської.

Родина ред.

  • Батько — Михайло Петрович Любимов (нар. 1934), письменник, публіцист, кандидат історичних наук, полковник зовнішньої розвідки у відставці.
  • Мати — Катерина Павлівна Любимова (Вишневська) (1934 — 08.02.1991) — була актрисою театру ім. Гоголя в Москві.
  • Дідусь по матері — Павло Дмитрович Єрмілов (20.06.1901 — 1992) — актор і режисер, служив у МХАТ-2.
  • Перша дружина — Тетяна Пушкіна[ru].
    • Дочка — Катерина.
  • Друга дружина — Наталія Юріївна Куникова, перекладач і викладач японської мови, онука Героя Радянського союзу Цезаря Кунікова.
    • Сини — Кирило, Олег і Костянтин.

Кар'єра ред.

У 1976 році вступив у комсомол.

У 1984 році закінчив факультет міжнародних економічних відносин МДІМВ. Володіє англійською, французькою та данською мовами.

З 1985 по 1987 рік працював на Іномовленні Держтелерадіо у відділі скандинавських країн.

У 1987 році перейшов на телебачення — кореспондентом, а потім ведучим програми «Взгляд», з 1991 року «Взгляд з підпілля».

Навіть 10 років по тому «Огонёк» позиціював ведучих як «народних героїв»:

Хто пам'ятає, скільки їх було, ведучих «Взгляду», що з'являлися в найвільнішій студії «Останкіно» по п'ятницях? Лістьєв, Любимов, Захаров, Політковський, Мукусєв. Хто ще — Ломакін, Додолєв, Боровик … Вони стали народними героями, які уособлювали зміни всередині країни, так само, як символом перебудови за кордоном був Горбачов. Тому що разом з ними, смілішаючи від п'ятниці до п'ятниці, ми вчилися говорити не кухонним шепотом, а вголос: в СРСР все-таки є секс, у капіталізму теж буває людське обличчя, рок-н-рол живий, Чорнобиль не аварія, а трагедія … Але коли ми разом пройшли майже весь демократичний буквар і навчилися голосно говорити, було вже майже все одно, хто говорить з нами зі студії «Взгляду». За що всім, хто будь-коли робив це, велике людське спасибі.

Сам журналіст при цьому стверджує: «Любов до минулого заважає бачити сьогодення». Разом з іншим ведучим забороненої програми «Взгляд», Олександром Політковським готував випуски передачі «Взгляд з підпілля», які підпільно поширювалися на касетах по всьому Радянському Союзу. Але проект не став успішним:

випуски «Взгляду з підпілля» за гостротою і динамічністю поступалися офіційному, дозволеному «Взгляду». Ні Любимов, ні Мукусєв, який після розколу робив щось своє, регіональне, не були пристосовані до існування в підпіллі. Їхня стихія — легальність. У підпіллі дуже важко бути професіоналами. Політковський часто впадав у поганий смак, все глибше забиваючись у свою «кухню» і чітко еволюціонуючи в бік червоної частини спектра. Його розчарування в демократії носило майже говорухінський характер, але оскільки він, на відміну від Говорухіна, довго був цієї демократії символом і буревісником (а фільм «Так жити не можна» все-таки дивилося куди менше народу, ніж «Взгляд»), то зовсім вже рвати з демократичною традицією йому було і ризиковано, і не личило.

З лютого по серпень 1992 року обіймав посаду директора Студії міжнародних програм обміну відео РДТРК «Останкіно».

З березня 1992 року по вересень 1993 року автор і ведучий програми «Червоний квадрат», з вересня 1994 року автор і ведучий програми «Взгляд з Олександром Любимовим».

Голова Ради засновників ЗАТ «Телекомпанія „ВИД“», з 1993 року віце-президент ЗАТ «Телекомпанія „ВиД“», член Ради директорів телекомпанії «ВиД».

У 1994 році разом з Іваном Демидовим був продюсером розважальної шоу-програми «ВиДу» «Академія».

У березні 1995 року, після загибелі Владислава Лістьєва, зайняв пост Генерального директора телекомпанії ВИД.

З квітня 1995 року по вересень 1997 року автор і ведучий програми «Один на один[ru]».

У 1996 році закінчив курс «Менеджер виборчої кампанії і політичний консультант» у Гарвардському університеті.

29 квітня 1997 року на засіданні Ради директорів телекомпанії «ВиД» було прийнято рішення про звільнення Любимова від займаної посади генерального директора компанії у зв'язку з переходом на іншу роботу". Переходить у штат ЗАТ «Громадське російське телебачення» (ОРТ), де стає консультантом Генерального продюсера інформаційних програм ЗАТ «ОРТ» Ксенії Пономарьової[ru]. У липні 1997 року був призначений виконавчим директором суспільно-політичного мовлення ЗАТ «Громадське російське телебачення».

13 жовтня 1997 року наказом в. о. Генерального директора ОРТ К. Пономарьової був призначений директором Дирекції інформаційних програм ЗАТ «ОРТ».

Олександр Любимов у 2009 році

У березні 1998 року був звільнений з посади керівника інформаційного мовлення ОРТ.

З 1998 року — член Академії російського телебачення. Був її віце-президентом.

З листопада 1998 року по червень 2001 року — автор і ведучий щоденної програми політичного інтерв'ю «Тут і зараз» (ОРТ).

З березня 2001 по березень 2003 року — перший заступник генерального директора «Першого каналу». З 17 листопада 2001 по 24 грудня 2004 рік протягом п'яти сезонів був продюсером проекту «Останній герой (реаліті-шоу)[ru]». З 2003 по 2004 рік був другим продюсером (разом з Ларисою Синельщиковою[ru]) музично-розважальної телегри «Вгадай мелодію» на «Першому каналі».

З 21 березня 2001 по жовтень 2008 року — президент Спілки творчих працівників ЗМІ «Медіасоюз».

З березня 2006 по серпень 2007 року вів власну авторську передачу на радіостанції «Сіті ФМ[ru]».

З 2007 по 2011 рік — співробітник ВГТРК. З 2007 по 2008 рік вів програму «Сенат» на каналі «Росія».

У грудні 2007 року призначений першим заступником генерального директора телеканалу «Росія».

З 5 жовтня по 28 грудня 2008 року вів телепроєкт ВГТРК «Ім'я Росія[ru]».

У серпні 2011 року залишив ВГТРК, ставши членом політичної партії «Праве діло[ru]». У листопаді цього ж року пішов з партії і очолив телеканал РБК.

27 жовтня 2012 року обраний членом Федерального комітету політичної партії Громадянська платформа.

10 грудня 2014 року залишив посаду генерального директора РБК-ТВ, при цьому він залишився в раді директорів.

У грудні 2014 року повернувся в телекомпанію «ВИD», де знову зайняв посаду президента. З жовтня 2017 року став продюсером ток-шоу «Жди меня», яке переїхало з «Першого каналу» на телеканал «НТВ» і виробляється реорганізованою телекомпанією «ВИDgital».

Деякі факти ред.

  • У молодості дуже добре грав на гітарі, зрідка писав пісні (зокрема на вірші батька). Навчив грати на гітарі свого сусіда по дачі, майбутнього музиканта, актора і шоумена Олексія Кортнєва.
  • Офіцер ПДВ. Протягом декількох років влітку проходив військову підготовку за спеціалізацією диверсант.
  • У вересні 1989 року заарештований за безпідставним звинуваченням у зґвалтуванні: «На мене завели кримінальну справу за звинуваченням у зґвалтуванні двох неповнолітніх дівчат в місті Сочі, навіть надрукували про це велику статтю „Піна на березі“ в газеті „Правда“. Я просидів у сочинському КПЗ кілька годин, а потім втік, побивши п'яного міліціонера, який зайшов до мене в камеру». Кримінальній справі ходу не дали, а незабаром Любимов отримав депутатську недоторканність, ставши депутатом Верховної Ради РРФСР від міста Мічурінська (зі «Взгляду» депутатами стали також Мукусєв і Політковський).
  • У січні 1999 року Любимов провів кілька випусків програми «Тут і зараз» з ЦИТО імені М. М. Приорова[ru], куди він був доставлений з переломом ключиці. В актовому залі центру була обладнана міні-студія, а з Любимова на час ефіру знімали пов'язки. Крім того, в якийсь момент Любимов «втік» з ЦИТО, щоб провести один випуск «Взгляду».
  • У книзі «Бітли перебудови» розказано, що у Любимова першого з ведучих програми «Взгляд» з'явився особистий автомобіль.
  • У 2003 році, за чутками, Любимов мав бути призначений генеральним директором ТВС[ru], однак призначення не відбулося.
  • 18 березня 2005 року потрапив у серйозну ДТП: його «Мерседес-320» виїхав на зустрічну смугу і зіткнувся з «Ровером», пасажири якого загинули, водій службової машини отримав «вивих пальців лівої стопи», у самого Любимова — «відкритий перелом лівої гомілки».

Думки ред.

Журналіст належить до плеяди перебудовних публіцистів, які сформували новомову 90-х:

Це молоде покоління — в основному діти тих самих шістдесятників Володимир Яковлєв, Артем Боровик, Дмитро Ліханов, Євген Додолєв, Олександр Любимов, — вже бере своє. Представники недавньої «золотої молоді», які виросли у величезних квартирах або провели отроцтво за кордоном, молоді випускники міжнародного відділення журфаку МДУ, вони починають робити погоду на телебаченні і в пресі. Відмінні стартові можливості і вроджена відсутність страху дозволяє їм протягом півроку розтабуювати всі заборонені теми і відвідати всі гарячі точки, куди раніше не ступала нога радянського журналіста.

Фільмографія ред.

  • 2005 — Сліпий-2
  • 2006 — А зорі тут тихі… (серіал) (Китай, Росія)
  • 2007 — Змова
  • 2009 — Барвиха[ru]
  • 2010 — Помста (серіал)
  • 2010 — Смертельна сутичка (телефільм)
  • 2011 — Золоті (Барвиха-2) (серіал)
  • 2012 — Москва 2017[ru] (Росія, США)
  • 2011—2012 — Відділ С. С. С. Р. (Білорусь, Росія)
  • 2013 — Таємниця Діона (анімаційний)

Озвучення ред.

  • 2007 — диснеївський мультфільм «Книга джунглів» 1967 року, озвучив невелику роль прийомного батька Мауглі — вовка Рами.

Бібліографія ред.

  • Любимов А. М., Ахметов К. С.. ВИD на ремесло: как превратить талант в капитал. — М. : АСТ, 2017. — 352 с. — 5000 екз. — ISBN 978-5-17-103863-2.

Нагороди ред.

Див. також ред.

  • Олександр Пономарьов[ru]

Примітки ред.

  1. ↑ . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
  2. . Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 17 липня 2019. 
  3. . Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 17 липня 2019. 
  4. Биография Александра Любимова | РИА Новости. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 6 січня 2013. 
  5. . Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  6. . Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  7. . Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  8. . Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  9. . Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
  10. 10 лет меняя взгляд на мир. // Огонёк, 1997, № 52. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 10 лютого 2013. 
  11. Вера Цветкова. (5 октября 2007). Бунтарь повзрослевший. Независимая газета. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 13 серпня 2010. 
  12. Известия. Ру: Журналист Александр Любимов: «Цены тогда были: бутылка пива за секс»
  13. . Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
  14. . Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  15. . Коммерсантъ. 14 жовтня 1997. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 17 липня 2019. 
  16. ↑ . Фонд «Академия Российского телевидения». Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017. 
  17. . Комсомольская правда. 20 березня 2001. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  18. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 17 липня 2019. 
  19. . NEWSru.com. 1 лютого 2002. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 17 липня 2019. 
  20. . NEWSru.com. 4 жовтня 2008. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 17 липня 2019. 
  21. Юлия Ларина. Радиоактивные [ 25 травня 2019 у Wayback Machine.] Журнал «Огонёк» № 9 от 05.03.2006, стр. 25
  22. . Труд. 8 листопада 2007. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
  23. . Архів оригіналу за 15 жовтня 2017. Процитовано 17 липня 2019. 
  24. . Взгляд. 24 вересня 2008. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 17 липня 2019. 
  25. Что в имени тебе моем?. Журналист. 1 січня 2009. Архів оригіналу за 18 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2022. 
  26. . РИА Новости. 12 серпня 2011. Архів оригіналу за 18 вересня 2017. Процитовано 17 липня 2019. 
  27. . Российская газета. 18 листопада 2011. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 17 липня 2019. 
  28. Состав федерального комитета партии Гражданская платформа [ 2 травня 2015 у Wayback Machine.] // Официальный сайт партии Гражданская платформа, 27.10.2012 г.
  29. . Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 17 липня 2019. 
  30. . Комсомольская правда. 10 жовтня 2017. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 17 липня 2019. 
  31. Марина Макунина. . — № 03.
  32. Федор Раззаков Страсть на «Google Books»
  33. (рос.). www.net-film.ru. Архів оригіналу за 19 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018. 
  34. www.net-film.ru. . Архів оригіналу за 9 червня 2019. 
  35. . Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 16 червня 2012. 
  36. Наталия Ростова (08.05.2003, 09:28). . Газета.ру. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  37. . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 17 липня 2019. 
  38. Энциклопедия отечественного кино[недоступне посилання з вересня 2019]
  39. . Комсомольская правда. 15 жовтня 2009. Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  40. . Московский комсомолец. 16 жовтня 2007. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 17 липня 2019. 
  41. . Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 17 липня 2019. 
  42. . Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 17 липня 2019. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Lyubimov Oleksandr Mihajlovich Lyubimov 23 chervnya 1962 61 rik London rosijskij zhurnalist tele i radioveduchij prodyuser mediamenedzher Buv odnim z tvorciv 1 nezalezhnoyi telekompaniyi BID 17 14 2 Generalnij direktor 1995 1997 i prezident z 2014 roku telekompaniyi VID z 2017 roku VIDgital generalnij direktor RBK TB 2011 2014 vice prezident Akademiyi rosijskogo telebachennya ru Lyubimov Oleksandr Mihajlovichros Aleksandr Mihajlovich LyubimovIm ya pri narodzhenni ros Aleksandr Mihajlovich LyubimovNarodivsya 23 chervnya 1962 1962 06 23 61 rik Moskva SRSRKrayina SRSR RosiyaDiyalnist zhurnalist veduchij kinoprodyuser televeduchij virobnik telezhurnalist radioveduchij teleprodyuser gitaristAlma mater Moskovskij derzhavnij institut mizhnarodnih vidnosinZnannya mov rosijskaPartiya Gromadyanska platformaBatko Lyubimov Mihajlo PetrovichU shlyubi z Tatyana PushkinadNagorodiIMDb ID 3114614Sajt lyubimov com Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Rodina 1 2 Kar yera 1 3 Deyaki fakti 2 Dumki 3 Filmografiya 3 1 Ozvuchennya 4 Bibliografiya 5 Nagorodi 6 Div takozh 7 Primitki 8 PosilannyaBiografiya red Narodivsya 23 chervnya 1962 roku v Londoni 3 Sin vidomogo rozvidnika Mihajla Lyubimova i aktrisi Katerini Vishnevskoyi 4 Rodina red Batko Mihajlo Petrovich Lyubimov nar 1934 pismennik publicist kandidat istorichnih nauk polkovnik zovnishnoyi rozvidki u vidstavci Mati Katerina Pavlivna Lyubimova Vishnevska 1934 08 02 1991 bula aktrisoyu teatru im Gogolya v Moskvi 5 6 Didus po materi Pavlo Dmitrovich Yermilov 20 06 1901 1992 aktor i rezhiser sluzhiv u MHAT 2 7 Persha druzhina Tetyana Pushkina ru Dochka Katerina 8 9 Druga druzhina Nataliya Yuriyivna Kunikova perekladach i vikladach yaponskoyi movi onuka Geroya Radyanskogo soyuzu Cezarya Kunikova Sini Kirilo Oleg i Kostyantin Kar yera red U 1976 roci vstupiv u komsomol U 1984 roci zakinchiv fakultet mizhnarodnih ekonomichnih vidnosin MDIMV Volodiye anglijskoyu francuzkoyu ta danskoyu movami Z 1985 po 1987 rik pracyuvav na Inomovlenni Derzhteleradio u viddili skandinavskih krayin U 1987 roci perejshov na telebachennya korespondentom a potim veduchim programi Vzglyad z 1991 roku Vzglyad z pidpillya Navit 10 rokiv po tomu Ogonyok poziciyuvav veduchih yak narodnih geroyiv 10 Hto pam yataye skilki yih bulo veduchih Vzglyadu sho z yavlyalisya v najvilnishij studiyi Ostankino po p yatnicyah Listyev Lyubimov Zaharov Politkovskij Mukusyev Hto she Lomakin Dodolyev Borovik Voni stali narodnimi geroyami yaki uosoblyuvali zmini vseredini krayini tak samo yak simvolom perebudovi za kordonom buv Gorbachov Tomu sho razom z nimi smilishayuchi vid p yatnici do p yatnici mi vchilisya govoriti ne kuhonnim shepotom a vgolos v SRSR vse taki ye seks u kapitalizmu tezh buvaye lyudske oblichchya rok n rol zhivij Chornobil ne avariya a tragediya Ale koli mi razom projshli majzhe ves demokratichnij bukvar i navchilisya golosno govoriti bulo vzhe majzhe vse odno hto govorit z nami zi studiyi Vzglyadu Za sho vsim hto bud koli robiv ce velike lyudske spasibi Sam zhurnalist pri comu stverdzhuye 11 Lyubov do minulogo zavazhaye bachiti sogodennya Razom z inshim veduchim zaboronenoyi programi Vzglyad Oleksandrom Politkovskim 12 gotuvav vipuski peredachi Vzglyad z pidpillya yaki pidpilno poshiryuvalisya na kasetah po vsomu Radyanskomu Soyuzu 13 Ale proekt ne stav uspishnim 14 vipuski Vzglyadu z pidpillya za gostrotoyu i dinamichnistyu postupalisya oficijnomu dozvolenomu Vzglyadu Ni Lyubimov ni Mukusyev yakij pislya rozkolu robiv shos svoye regionalne ne buli pristosovani do isnuvannya v pidpilli Yihnya stihiya legalnist U pidpilli duzhe vazhko buti profesionalami Politkovskij chasto vpadav u poganij smak vse glibshe zabivayuchis u svoyu kuhnyu i chitko evolyucionuyuchi v bik chervonoyi chastini spektra Jogo rozcharuvannya v demokratiyi nosilo majzhe govoruhinskij harakter ale oskilki vin na vidminu vid Govoruhina dovgo buv ciyeyi demokratiyi simvolom i burevisnikom a film Tak zhiti ne mozhna vse taki divilosya kudi menshe narodu nizh Vzglyad to zovsim vzhe rvati z demokratichnoyu tradiciyeyu jomu bulo i rizikovano i ne lichilo Z lyutogo po serpen 1992 roku obijmav posadu direktora Studiyi mizhnarodnih program obminu video RDTRK Ostankino Z bereznya 1992 roku po veresen 1993 roku avtor i veduchij programi Chervonij kvadrat z veresnya 1994 roku avtor i veduchij programi Vzglyad z Oleksandrom Lyubimovim Golova Radi zasnovnikiv ZAT Telekompaniya VID z 1993 roku vice prezident ZAT Telekompaniya ViD chlen Radi direktoriv telekompaniyi ViD U 1994 roci razom z Ivanom Demidovim buv prodyuserom rozvazhalnoyi shou programi ViDu Akademiya U berezni 1995 roku pislya zagibeli Vladislava Listyeva zajnyav post Generalnogo direktora telekompaniyi VID Z kvitnya 1995 roku po veresen 1997 roku avtor i veduchij programi Odin na odin ru U 1996 roci zakinchiv kurs Menedzher viborchoyi kampaniyi i politichnij konsultant u Garvardskomu universiteti 29 kvitnya 1997 roku na zasidanni Radi direktoriv telekompaniyi ViD bulo prijnyato rishennya pro zvilnennya Lyubimova vid zajmanoyi posadi generalnogo direktora kompaniyi u zv yazku z perehodom na inshu robotu Perehodit u shtat ZAT Gromadske rosijske telebachennya ORT de staye konsultantom Generalnogo prodyusera informacijnih program ZAT ORT Kseniyi Ponomarovoyi ru U lipni 1997 roku buv priznachenij vikonavchim direktorom suspilno politichnogo movlennya ZAT Gromadske rosijske telebachennya 13 zhovtnya 1997 roku nakazom v o Generalnogo direktora ORT K Ponomarovoyi buv priznachenij direktorom Direkciyi informacijnih program ZAT ORT 15 nbsp Oleksandr Lyubimov u 2009 rociU berezni 1998 roku buv zvilnenij z posadi kerivnika informacijnogo movlennya ORT Z 1998 roku chlen Akademiyi rosijskogo telebachennya 16 Buv yiyi vice prezidentom Z listopada 1998 roku po cherven 2001 roku avtor i veduchij shodennoyi programi politichnogo interv yu Tut i zaraz ORT 17 Z bereznya 2001 po berezen 2003 roku pershij zastupnik generalnogo direktora Pershogo kanalu 18 Z 17 listopada 2001 po 24 grudnya 2004 rik protyagom p yati sezoniv buv prodyuserom proektu Ostannij geroj realiti shou ru 19 Z 2003 po 2004 rik buv drugim prodyuserom razom z Larisoyu Sinelshikovoyu ru muzichno rozvazhalnoyi telegri Vgadaj melodiyu na Pershomu kanali Z 21 bereznya 2001 1 po zhovten 2008 roku 20 prezident Spilki tvorchih pracivnikiv ZMI Mediasoyuz Z bereznya 2006 po serpen 2007 roku viv vlasnu avtorsku peredachu na radiostanciyi Siti FM ru 21 Z 2007 po 2011 rik spivrobitnik VGTRK Z 2007 po 2008 rik viv programu Senat na kanali Rosiya 22 U grudni 2007 roku priznachenij pershim zastupnikom generalnogo direktora telekanalu Rosiya 23 Z 5 zhovtnya 24 po 28 grudnya 2008 roku viv teleproyekt VGTRK Im ya Rosiya ru 25 U serpni 2011 roku zalishiv VGTRK stavshi chlenom politichnoyi partiyi Prave dilo ru 26 U listopadi cogo zh roku pishov z partiyi i ocholiv telekanal RBK 27 27 zhovtnya 2012 roku obranij chlenom Federalnogo komitetu politichnoyi partiyi Gromadyanska platforma 28 10 grudnya 2014 roku zalishiv posadu generalnogo direktora RBK TV pri comu vin zalishivsya v radi direktoriv 29 U grudni 2014 roku povernuvsya v telekompaniyu VID de znovu zajnyav posadu prezidenta 16 Z zhovtnya 2017 roku stav prodyuserom tok shou Zhdi menya yake pereyihalo z Pershogo kanalu na telekanal NTV i viroblyayetsya reorganizovanoyu telekompaniyeyu VIDgital 30 Deyaki fakti red U molodosti duzhe dobre grav na gitari zridka pisav pisni zokrema na virshi batka Navchiv grati na gitari svogo susida po dachi majbutnogo muzikanta aktora i shoumena Oleksiya Kortnyeva 31 Oficer PDV Protyagom dekilkoh rokiv vlitku prohodiv vijskovu pidgotovku za specializaciyeyu diversant U veresni 1989 roku zaareshtovanij za bezpidstavnim zvinuvachennyam u zgvaltuvanni Na mene zaveli kriminalnu spravu za zvinuvachennyam u zgvaltuvanni dvoh nepovnolitnih divchat v misti Sochi navit nadrukuvali pro ce veliku stattyu Pina na berezi v gazeti Pravda Ya prosidiv u sochinskomu KPZ kilka godin a potim vtik pobivshi p yanogo milicionera yakij zajshov do mene v kameru Kriminalnij spravi hodu ne dali a nezabarom Lyubimov otrimav deputatsku nedotorkannist stavshi deputatom Verhovnoyi Radi RRFSR vid mista Michurinska zi Vzglyadu deputatami stali takozh Mukusyev i Politkovskij 32 U sichni 1999 roku Lyubimov proviv kilka vipuskiv programi Tut i zaraz z CITO imeni M M Priorova ru kudi vin buv dostavlenij z perelomom klyuchici V aktovomu zali centru bula obladnana mini studiya a z Lyubimova na chas efiru znimali pov yazki 33 Krim togo v yakijs moment Lyubimov vtik z CITO shob provesti odin vipusk Vzglyadu 34 U knizi Bitli perebudovi rozkazano sho u Lyubimova pershogo z veduchih programi Vzglyad z yavivsya osobistij avtomobil 35 U 2003 roci za chutkami Lyubimov mav buti priznachenij generalnim direktorom TVS ru odnak priznachennya ne vidbulosya 36 18 bereznya 2005 roku potrapiv u serjoznu DTP jogo Mersedes 320 viyihav na zustrichnu smugu i zitknuvsya z Roverom pasazhiri yakogo zaginuli vodij sluzhbovoyi mashini otrimav vivih palciv livoyi stopi u samogo Lyubimova vidkritij perelom livoyi gomilki 37 Dumki red Zhurnalist nalezhit do pleyadi perebudovnih publicistiv yaki sformuvali novomovu 90 h 38 Ce molode pokolinnya v osnovnomu diti tih samih shistdesyatnikiv Volodimir Yakovlyev Artem Borovik Dmitro Lihanov Yevgen Dodolyev Oleksandr Lyubimov vzhe bere svoye Predstavniki nedavnoyi zolotoyi molodi yaki virosli u velicheznih kvartirah abo proveli otroctvo za kordonom molodi vipuskniki mizhnarodnogo viddilennya zhurfaku MDU voni pochinayut robiti pogodu na telebachenni i v presi Vidminni startovi mozhlivosti i vrodzhena vidsutnist strahu dozvolyaye yim protyagom pivroku roztabuyuvati vsi zaboroneni temi i vidvidati vsi garyachi tochki kudi ranishe ne stupala noga radyanskogo zhurnalista Filmografiya red 2005 Slipij 2 2006 A zori tut tihi serial Kitaj Rosiya 2007 Zmova 2009 Barviha ru 39 2010 Pomsta serial 2010 Smertelna sutichka telefilm 2011 Zoloti Barviha 2 serial 2012 Moskva 2017 ru Rosiya SShA 2011 2012 Viddil S S S R Bilorus Rosiya 2013 Tayemnicya Diona animacijnij Ozvuchennya red 2007 disneyivskij multfilm Kniga dzhungliv 1967 roku ozvuchiv neveliku rol prijomnogo batka Maugli vovka Rami 40 Bibliografiya red Lyubimov A M Ahmetov K S VID na remeslo kak prevratit talant v kapital M AST 2017 352 s 5000 ekz ISBN 978 5 17 103863 2 Nagorodi red Orden Poshani 8 grudnya 2000 za muzhnist muzhnist i samoviddanist proyavleni pri vikonanni profesijnogo obov yazku ta ob yektivne visvitlennya podij v Pivnichno Kavkazkomu regioni 41 Orden Druzhbi 27 listopada 2006 za velikij vnesok u rozvitok vitchiznyanogo teleradiomovlennya ta bagatorichnu plidnu robotu 42 Div takozh red Oleksandr Ponomarov ru Primitki red a b Aleksandr Lyubimov Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2019 Procitovano 17 lipnya 2019 Teleradiokompanii Arhiv originalu za 21 lyutogo 2015 Procitovano 17 lipnya 2019 Ot razvedchika do letopisca Mihail Lyubimov Prichudlivo stasovalas koloda Arhiv originalu za 15 bereznya 2020 Procitovano 17 lipnya 2019 Biografiya Aleksandra Lyubimova RIA Novosti Arhiv originalu za 21 sichnya 2013 Procitovano 6 sichnya 2013 Semejnyj arhiv Materinskaya liniya preimushestvenno Vishnevskie Arhiv originalu za 26 listopada 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Semejnyj arhiv Lyubimova Vishnevskaya Ekaterina Pavlovna Arhiv originalu za 26 listopada 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Semejnyj arhiv Ermilov Pavel Dmitrievich Arhiv originalu za 26 listopada 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Aleksandr Lyubimov Bez durakov Eho Moskvy 01 07 2012 Arhiv originalu za 3 grudnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Aleksandr Mihajlovich Lyubimov biografiya lichnaya zhizn karera Arhiv originalu za 23 lipnya 2019 Procitovano 17 lipnya 2019 10 let menyaya vzglyad na mir Ogonyok 1997 52 Arhiv originalu za 11 lyutogo 2013 Procitovano 10 lyutogo 2013 Vera Cvetkova 5 oktyabrya 2007 Buntar povzroslevshij Nezavisimaya gazeta Arhiv originalu za 1 bereznya 2012 Procitovano 13 serpnya 2010 Izvestiya Ru Zhurnalist Aleksandr Lyubimov Ceny togda byli butylka piva za seks Politkovskij Aleksandr Vladimirovich biografiya Arhiv originalu za 31 bereznya 2019 Procitovano 17 lipnya 2019 Kinoart ru Vzglyad i Nechto Arhiv originalu za 17 listopada 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Vasilev i Lyubimov Informaciya Pervogo kanala teper zavisit ot Aleksandra Lyubimova Kommersant 14 zhovtnya 1997 Arhiv originalu za 14 lipnya 2020 Procitovano 17 lipnya 2019 a b Lyubimov Aleksandr Mihajlovich Fond Akademiya Rossijskogo televideniya Arhiv originalu za 9 zhovtnya 2017 Procitovano 13 zhovtnya 2017 Aleksandr Lyubimov pokinet teleefir Izvestnyj televedushij naznachen pervym zamestitelem generalnogo direktora ORT Komsomolskaya pravda 20 bereznya 2001 Arhiv originalu za 11 listopada 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 S Pervogo kanala uhodyat Aleksandr Lyubimov i Nikolaj Nikolaev Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2016 Procitovano 17 lipnya 2019 Poslednij geroj 2 budut snimat na Altae NEWSru com 1 lyutogo 2002 Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2020 Procitovano 17 lipnya 2019 Glavred zhurnala Ekspert smenil Aleksandra Lyubimova na postu glavy Mediasoyuza NEWSru com 4 zhovtnya 2008 Arhiv originalu za 3 lyutogo 2021 Procitovano 17 lipnya 2019 Yuliya Larina Radioaktivnye Arhivovano 25 travnya 2019 u Wayback Machine Zhurnal Ogonyok 9 ot 05 03 2006 str 25 ALEKSANDR LYuBIMOV Ya NE ZORRO Trud 8 listopada 2007 Arhiv originalu za 3 lipnya 2019 Procitovano 17 lipnya 2019 Vzglyad Delovaya gazeta Lyubimov vyhodit iz teni Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2017 Procitovano 17 lipnya 2019 Rossiya nazvala svoyo imya Vzglyad 24 veresnya 2008 Arhiv originalu za 20 kvitnya 2021 Procitovano 17 lipnya 2019 Chto v imeni tebe moem Zhurnalist 1 sichnya 2009 Arhiv originalu za 18 bereznya 2016 Procitovano 12 kvitnya 2022 Telezhurnalist Lyubimov podtverdil chto vstupil v Pravoe delo RIA Novosti 12 serpnya 2011 Arhiv originalu za 18 veresnya 2017 Procitovano 17 lipnya 2019 RBK TV menyaet lico Delovoj telekanal vozglavil Aleksandr Lyubimov Rossijskaya gazeta 18 listopada 2011 Arhiv originalu za 5 bereznya 2017 Procitovano 17 lipnya 2019 Sostav federalnogo komiteta partii Grazhdanskaya platforma Arhivovano 2 travnya 2015 u Wayback Machine Oficialnyj sajt partii Grazhdanskaya platforma 27 10 2012 g Lenta ru Aleksandr Lyubimov pokinul post gendirektora RBK TV Arhiv originalu za 30 veresnya 2021 Procitovano 17 lipnya 2019 Lyubimov rasskazal pochemu Zhdi menya pereezzhaet na NTV Po slovam prodyusera prichina transfera smena prioritetov Pervogo kanala Komsomolskaya pravda 10 zhovtnya 2017 Arhiv originalu za 13 zhovtnya 2019 Procitovano 17 lipnya 2019 Marina Makunina 03 Fedor Razzakov Strast na Google Books Teleperedacha Zdes i sejchas 1999 20 01 1999 ros www net film ru Arhiv originalu za 19 veresnya 2018 Procitovano 18 veresnya 2018 www net film ru Teleperedacha Vzglyad 1999 25 01 1999 Arhiv originalu za 9 chervnya 2019 TVlution Publikacii Pervyj kanal Arhiv originalu za 24 grudnya 2014 Procitovano 16 chervnya 2012 Nataliya Rostova 08 05 2003 09 28 Akcioneram TVS poka ne do Lyubimova Gazeta ru Arhiv originalu za 5 serpnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Komsomolskaya pravda Voditel Aleksandra Lyubimova vinovnik tragedii Arhiv originalu za 7 listopada 2017 Procitovano 17 lipnya 2019 Enciklopediya otechestvennogo kino nedostupne posilannya z veresnya 2019 Aleksandr Lyubimov v gostyah u KP Komsomolskaya pravda 15 zhovtnya 2009 Arhiv originalu za 27 listopada 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Bagiru sdelali samcom A Aleksandr Lyubimov stal multyashkoj radi svoih detej Moskovskij komsomolec 16 zhovtnya 2007 Arhiv originalu za 16 serpnya 2018 Procitovano 17 lipnya 2019 Ukaz Prezidenta Rossijskoj Federacii ot 08 12 2000 g 1982 O nagrazhdenii gosudarstvennymi nagradami Rossijskoj Federacii rabotnikov sredstv massovoj informacii Arhiv originalu za 23 veresnya 2020 Procitovano 17 lipnya 2019 UKAZ Prezidenta RF ot 27 11 2006 N 1316 O NAGRAZhDENII GOSUDARSTVENNYMI NAGRADAMI ROSSIJSKOJ FEDERACII Arhiv originalu za 13 listopada 2020 Procitovano 17 lipnya 2019 Posilannya red Oficijnij sajt O Lyubimova Arhivovano 25 veresnya 2019 u Wayback Machine Spogadi pro Oleksandra i Vzglyad Arhivovano 10 grudnya 2020 u Wayback Machine Zhurnalistka zalishilasya odin na odin z Oleksandrom Lyubimovim TEFI 2006 yak vidobrazhennya nashogo zhittya Oleksandr Lyubimov Vse ce chudovo ale vse ce v minulomu Arhivovano 23 veresnya 2010 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Lyubimov Oleksandr Mihajlovich amp oldid 40425720