Львівська Хоругва у битві при Грюнвальді (або хоругва землі Львівської — 1410 р) — загін лицарів з львівських земель, який брав участь у битві при Грюнвальді 1410 року.
| Львівська Хоругва у битві при Грюнвальді | |
|---|---|
| На службі | 1410 |
| Країна | Руське Королівство |
| Чисельність | понад 300 до 500 кінноти та піхотинців |
| У складі | Війська Королівства Руського |
| Штандарт | блакитне полотно з золотим левом |
| Війни/битви | Велика війна / Грюнвальдська битва |
Прапором Хоругви було блакитне полотно з золотим левом, що ніби здирається на скелю (свідчення хроніста Яна Долгуша). Невідомо, чи на той час голову лева прикрашала корона. Також збереглось зображення гербу Хоругви у Гербовнику Яна Долгуша.
Здиблений лев у якості геральдичної фігури на теренах історичної Галичини відомий на століття раніше битви під Грюнвальдом і вперше зафіксований на печатці грамоти 1316 р. (на думку Б.Барвінського, печатка належала королю Леву Даниловичу), тобто ще у епоху Галицько-Волинської держави.
Пізніше даний символ фігурував у гербах усіх правителів Королівства Русь, на руських монетах, а також був присутній на міській геральдиці Львова, що свідчить про тяглість традиції протягом усього XIV ст.. Тобто геральдика хоругви лицарства Львівської землі у битві під Грюнвальдом була прямою спадкоємицею геральдики Галицької Руси. Існує думка, що поява лева у геральдиці руських правителів пов'язана із отриманням титулу короля Данилом Галицьким (1254 р.) та при утвердженні відповідних королівських атрибутів.
Учасники битви Редагувати
Відомості про учасників Хоругви не збереглися, тому її ймовірне наповнення та вигляд визначалися за аналітичними дослідженнями учасників Львівського Братерства Паладинів: В. Федорінином, С.Холодом та А. Леськівом.
Проводився аналіз переліку руських (українських) лицарів, що жили на львівських землях та несли військовий обов'язок.
Власне військовим обов'язком називали зобов'язання слугувати королю «списом» та виставляти до війська певну кількість стрільців (арбалетників або лучників).
Військовою одиницею слугував «спис», що складався з самого лицаря, його найближчих родичів та зброєносців, які могли бути і неповнолітніми, та певною кількістю лучників. Цих лучників набирали із сіл, що належали лицарю. В загальному «спис» налічував у середньому від 5 до 10 людей.
Відповідно до кількості лицарів та шляхетних сімей, які жили у та навколо Львова, кількість «списів» могла перевищувати 300, тобто загальне число вояків Хоругви наближалось до 1000.
Імена, які пов'язують з Хоругвою, це Іванко Сушик з Романова, Станіслав Коритко («спис» та 5 лучників), лицар роду Попелів («спис» та 4 лучника), Драгин Волох (2 «списа» та 9 лучників), Данило Задеревенецький (2 «списа» та 10 лучників), Ходко Черемиш («спис» та 6 лучників).
Сучасне представлення Редагувати
З 2014 року на Грюнвальдській битві Львівська Хоругва відтворена та постійно представлена на щорічній інсценізації Bitwa pod Grunwaldem [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.] завдяки зусиллям учасників Лицарського ордену Паладинів після трирічних перемовин із польською владою та історичним товариством. З 2017 року до відтворення долучились учасники клубу "Айна Бера".
Посилання Редагувати
- Длуґош (Długosz) Ян // Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ: Глобус, 1955—2003. — Т. 2. — С. 527.
- Ісаєвич Я. Д. Длугош Ян (Іоанн) // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 403. — ISBN 966-00-0405-2.
- Szujski J. «Stanowisko Długosza w historiografii europ.» (Dzieła ser. II, t. 8) (пол.)
- ↑ Львова, Фотографії Старого (23 червня 2016). Давній символ міста, або історія львівського герба • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (укр.). Процитовано 7 березня 2023.