Луї II де Ла Тремуйль (*Louis II de La Trémoille, 26 вересня 1460 —†24 лютого 1525) — французький військовий діяч часів Італійських війн.
| Луї II де Ла Тремуйль | |
|---|---|
| фр. Louis II de La Trémoille | |
| | |
| Народився | 26 вересня 1460 замок Бомм'є |
| Помер | 24 лютого 1525 (64 роки) Павія ·загибель у битві |
| Поховання | Collégiale Notre-Dame du château de Thouarsd |
| Країна | Франція |
| Діяльність | військовий очільник |
| Знання мов | французька |
| Учасник | Mad Ward, French–Breton Ward і Італійські війни |
| Роки активності | з 1474 |
| Титул | віконт де Туар |
| Посада | Адмірал Франції |
| Військове звання | генерал |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Ла Тремуйль |
| Батько | Луї I де Ла Тремуйль |
| Мати | Маргарита д’Амбуаз |
| У шлюбі з | Габріела де Бурбон-Монпасьє, Луїза де Валентинуа |
| Діти | 1 син |
| Нагороди | |
| | |
|
Життєпис ред.
Почато кар'єри ред.
Походив з аристократичної французької родини. Народився у замку поблизу Туара. Дитинство првоів у замку Бомм'є, де його батьки мешкали у вигнанні. У 1474 році став пажом короля Людовика XI. Згодом його бік опіку взяв дядько Жорж II де Ла Тремуйль. В цей час починається судова тягонина щодо повернення до родини титулу віконта Туара.
У 1483 році після смерті батька Луї I, стає головою роду Ла Тремуйль. Він підтримував регентшу Ганну де Боже, увійшовши до королівського почту. У 1484 році депутат Генеральних Штатів, засіданнях яких проходили у Турі. Того ж року пошлюбив родичку молодого короля Карла VIII. Під час Безумної війни 1485–1488 років, викликанної повстанням аристократів на чолі із Луї Орлеанським (майбутнім королем Людовиком XII) та війни із Бретаню 1489–1491 років, Ла Тремуйль — один з очільників королівської армії. Саме його перемога при Сент-Обен-дю-Кормье 28 липня 1488 року завершила Безумну війну. У 1491 році зайняв усю територію Бретані. За цю звитягу отримав титул адмірала Бретані та Гієні. Незабаром стає першим камергером короля.
Італійські війни ред.
У 1494 році очолював одну з частин французької армії короля Карла VIII, яка рушила до Італії. Сприяв зайняттю міст Флорентійської республіки. Потім був одним з намісників у захопленому Неаполітанському королівстві. після відступу армії звитяжив у битві при Форново у 1495 році.
Брав участь у другій італійській війні. разом з армією Тривульціо у 1500 році розбив війська герцога Лодовіко Сфорца. Згодом захопив останнього разом з усією родиною. Після цього король Людовик XII доручив Ла Тремуйлю усі війська у герцогстві Міланському. Проте він не сприйняв цю пропозицію й повернувся до Франції. У 1503 році король збирався відправити Луї де ла Тремуйля на допомогу французьким військам у Неаполітанському королівстві, але в цей час того схопив приступ лихоманки, від якої луї ледь не сконав.
У 1509 році брав участь у битві при Ан'ядело, де було переможено венеціанське військо. У 1512 році Ла Тремуйль знову рушив до північної Італії, але у 1513 році зазнав поразки від швейцарців у битві при Новарі. Того ж року був призначений губернатором Діжона, повинен був забезпечити захист Бургундії від ворогів.
У 1515 році знову бере участь у поході до Італії, успішній для французів на чолі із Франциском I битві при Мариньяно. Згодом є учасником нової військової кампанії у герцогстві Міланському. Незважаючи на пропозиції Ла Тремуйля король Франциск I рушив до Павії, де 24 лютого відбулася вирішальна битва. В ній французи зазнали поразки, а Луї II де Ла Тремуйль загинув.
Родина ред.
1. Дружина — Габріела, донька Людовика I де Бурбон-Монпасьє
Діти:
- Карл (1485–1515)
2. Дружина — Луїза, донька Чезаре де Валентинуа
Джерела ред.
- Laurent Vissière, ‘Sans poinct sortir hors de l'orniere’. Louis II de La Trémoille (1460–1525), Paris, Éditions Honoré Champion, 2008.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.