Лукул

Луку́л (раніше Улу-Кол; крим. Ulu Qol, Улу К'ол) — мис на заході Кримського півострова, що виходить до Каламітської затоки Чорного моря. Розташований в Нахімовському районі Севастополя. Є найпівнічнішим мисом узбережжя Севастополя та південним вхідним мисом Каламітської затоки. Акваторія Чорного моря біля мису оголошена заповідною, входить до складу Лукульского гідрологічного прибережного аквакомплексу, є еталоном взаємодії моря і суші. 1885 року на мисі був встановлений навігаційний маяк для забезпечення безпеки мореплавства при підході до порту Севастополь з північних напрямків.

Лукул
Країна	Україна
Регіон	Севастополь
Акваторії, що омивають	Чорне море
Координати	44°50′22″ пн. ш. 33°33′15″ сх. д. / 44.83944° пн. ш. 33.55417° сх. д. / 44.83944; 33.55417
Лукул
Висота	15 м
Лукул на Вікісховищі

Координати: 44°50′22″ пн. ш. 33°33′15″ сх. д. / 44.83944° пн. ш. 33.55417° сх. д. / 44.83944; 33.55417

Назва мису

Назва мису імовірно походить від двох тюркських слів «улу» та «кул», що в перекладі означає «великий схил», «великий скат». На перших картах Криму мис мав назву Улу-Кол (Улу-Кул), але надалі ця назва була трансформована в більш просту форму — Лукул. Також ряд дослідників пов'язують назву з ім'ям римського полководця Лукулла Понтійського.

Географія

Мис являє собою високий стрімкий берег червонуватого кольору, який гарно помітний з моря. Тут органічно поєднуються м'який, помірно-вологий приморський клімат та сухий клімат кримських степів. Рельєф переважно складається з глинястих порід, але біля самої води знаходяться пляжі з дрібного піску. Мис має 15 метрів у висоту.

Флора і фауна

Флора та фауна на мисі Лукул аналогічна степовому Криму. З флори представлені такі види: полин кримський, ковила, адоніс весняний, волошка Талієва та інші.

З фауни: степовий орел, степова мишівка, зрідка зустрічається стрепет, ще рідше степова гадюка та чотирьохсмугий полоз. З комах зустрічаються дибка степова, красуня блискуча, емпуза смугаста.