www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лозовський Соломон Абрамович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лозовський Соломон Абрамович Лозовський с

Лозовський Соломон Абрамович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лозовський.

Соломон Абрамович Лозовський (справжнє прізвище — Дрідзо; партійні псевдоніми — Матвій Григорович, робітник Олексій, А. Лозовський; 16 березня 1878, Нововасилівське (Гуляйпільський район) — розстріляний 12 серпня 1952, Москва) — український єврей, учасник лівих рухів в Україні напередодні Першої світової війни. Генеральний секретар Профінтерну, директор Держлітвидаву СССР, заступник народного комісара (міністра) закордонних справ СРСР, керівник Радінформбюро. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1927—1937 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1937—1949 роках. Депутат Верховної ради СРСР 1—2-го скликань. Доктор історичних наук (1939). Чоловік доньки Георгія Маленкова — Волі Маленкової. Страчений у справі Єврейського антифашистського комітету.

Лозовський Соломон Абрамович
Ім'я при народженні англ. Solomon Abramovich Lozovsky
Псевдо Aleksandr Lozovsky
Народився 16 березня 1878(1878-03-16)
Олександрівський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер 12 серпня 1952(1952-08-12) (74 роки)
Болшево, Московська область, РРФСР, СРСР або Будівля органів держбезпеки на Луб'янці, Красносільський
Країна  СРСР
 Російська імперія
Діяльність політик, журналіст, профспілковий діяч, революціонер, викладач університету, communist
Галузь політична діяльність, професійна спілка, зовнішня політика і міжнародні відносини
Науковий ступінь доктор історичних наук
Знання мов російська
Заклад Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Членство ЦК КПРС, Центральний виконавчий комітет СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет, Червоний інтернаціонал профспілок і Єврейський антифашистський комітет
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди

Біографія Редагувати

Народився в селі Данилівка Покровської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині село Нововасилівське Гуляйпільського р-ну Запорізької області) в родині вчителя. Дитинство провів у селі Царедарівка (нині село Лозівського району) та селі Лозова (нині місто в Харківській області). З 1892 по 1895 рік — учень коваля депо станції Лозова Катерининської залізниці. У 1895—1896 роках — коваль-підмайстер у депо станцій Павлоград і Мелітополь. У 1896—1899 роках — майстер-коваль депо станції Лозова Катерининської залізниці, навчався заочно в гімназії. У 1899 році закінчив екстерном курс Харківської гімназії для добровольців російської армії 2-го розряду.

У 1899—1903 роках — доброволець 2-го розряду 236-го Лаїшевського резервного батальйону 59-ї піхотної резервної бригади російської армії. Проходив військову службу в місті Казань (нині столиця Татарстану, РФ). У 1901 році екстерном склав іспити на атестат зрілості в гімназії Симбірська, працював репетитором у Казані та на станції Лозова. Проводив соціал-демократичну роботу в Україні, зокрема на залізничних станціях Лозова і Панютіне (нині смт. Лозівського району).

Член РСДРП з жовтня 1901 року.

З липня по жовтень 1903 року — на підпільній роботі на Невській заставі Санкт-Петербурга. З жовтня 1903 по жовтень 1904 року перебував у Санкт-Петербурзькій в'язниці попереднього ув'язнення за революційну діяльність.

З жовтня 1904 по жовтень 1905 року — організатор і пропагандист Казанського комітету РСДРП. Учасник революційних подій 1905 року в Казані, обраний від місцевої партійної організації на Таммерфорську конференцію РСДРП, де зустрівся з Лєніним. З жовтня по грудень 1905 року — в губернській в'язниці Казані.

З грудня 1905 по січень 1906 року — організатор і пропагандист РСДРП Васильєвського району Санкт-Петербурга.

У 1906 році переїхав до Харкова, працював з червня по липень 1906 року організатором і пропагандистом Харківського комітету РСДРП. У липні 1906 року заарештований за революційну діяльність, до 1908 року перебував у в'язниці Харкова. До серпня 1908 року — в'язень Олександрівської в'язниці Іркутська. З серпня по вересень 1908 року перебував на етапі до села Чегуйськ дещо пізніше — у Харкові (на поч. 1906). Під час етапування втік та перебрався за кордон.

З жовтня по грудень 1908 року — в еміграції в Женеві (Швейцарія); у 1909 році переїхав до Парижа (Франція), де з 1909 по 1910 рік навчався на юридичному факультеті університету. З серпня 1909 по серпень 1914 року працював секретарем Бюро праці (яке обслуговувало російських політемігрантів), завідувачем електромонтажної школи, секретарем профспілки шапкарів та кооперативу булочників у Парижі. З 1911 по 1917 рік входив до складу Паризької групи РСДРП, співпрацював із французькою Соціалістичною партією; брав участь у французькому профспілковому русі. Разом з В.Антоновим-Овсієнком видавав газети «Робітниче життя» і «Профспілкове життя». Від 1911 року примикав до групи більшовиків-примиренців, а під час Першої світової війни — більшовиків-інтернаціоналістів. З вересня 1914 по червень 1917 року був співредактором газет «Голос», «Наше слово», «Начало», директором гаража, кореспонденом газети «Нове життя» в Парижі. У червні 1917 року повернувся до Росії.

28 червня (11 липня) 1917 — 7 (20) січня 1918 року — секретар Тимчасової президії Всеросійської центральної ради професійних спілок (ВЦРПС). У серпні цього ж року вступив до РСДРП (більшовиків), у грудні 1917 року виключений з її складу за виступи в пресі проти диктатури пролетаріату.

У 1918—1919 роках — голова ЦК РСДРП (інтернаціоналістів), у її складі в грудні 1919 прийнятий до РКП(б).

У 1818 році (до грудня) — відповідальний секретар ЦК Всеросійської спілки текстильників. У 1918—1919 роках — відповідальний секретар ЦК Всеросійської спілки залізничників. У 1919 році — завідувач організаційного відділу та член президії ВЦРПС.

У 1919—1920 роках — голова Московської міської ради професійних спілок. У 1920—1921 роках — член президії ВЦРПС.

У квітні 1921 — червні 1938 року — генеральний секретар Світового інтернаціоналу профспілок (Профінтерну). У 1922 році очолив делегацію ВЦРПС на Гаазькому конгресі миру, у 1927 році — на I-й Тихоокеанській конференції профспілок.

З 1921 по листопад 1922 року — член виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу. У липні 1924 — 15 травня 1943 року — кандидат у члени виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу. У березні 1926 — липні 1935 року — член президії виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу. 3 вересня 1928 — липень 1935 року — кандидат у члени Секретаріату виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу. У липні 1935 — 15 травня 1943 року — кандидат у члени президії виконавчого комітету Комуністичного Інтернаціоналу.

У 1937 (за іншими даними — червні 1938) — травні 1939 року — директор Державного видавництва художньої літератури «Держлітвидав» у Москві.

14 травня 1939 — 24 липня 1946 року — заступник народного комісара (міністра) закордонних справ СРСР. Як послідовний антинацист поділяв погляди Литвинова про необхідність зближення із США, був його близьким другом. У 1942 році став одним з керівників Єврейського антифашистського комітету.

Одночасно, з вересня 1940 по вересень 1946 року — завідувач кафедри історії міжнародних відносин, з вересня 1946 по лютий 1949 року — завідувач кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

З травня 1944 по червень 1944 року — начальник Бюро із координації пропаганди, з червня по 24 липня 1946 року — заступник начальника, 24 липня 1946 — 25 липня 1947 року — начальник Радянського інформаційного бюро при РМ СРСР.

У зв'язку із чисткою зовнішньополітичного відомства і посольського корпусу «від недопустимо високої концентрації євреїв», що складала 50 %, був звільнений з посад.

18 січня 1949 року виведений зі складу ЦК ВКП(б) і виключений із партії.

26 січня 1949 року заарештований у т. зв. справі Єврейського антифашистського комітету. 18 липня 1952 року був засуджений до страти, а 12 серпня 1952 року розстріляний в Москві. Похований на Донському цвинтарі Москви.

22 листопада 1955 року реабілітований. 9 грудня 1955 року посмертно поновлений в членах КПРС.

Нагороди Редагувати

Джерела та література Редагувати

Література Редагувати

  • Альтман И. Генеральный секретарь Профинтерна. «Советские профсоюзы», 1988, № 21
  • О так называемом «деле Еврейского антифашистского комитета». «Известия ЦК КПСС», 1989, № 12
  • Залесский К. А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. М., 2000
  • Костырченко Г. В. Тайная политика Сталина: Власть и антисемитизм. М., 2001.
  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lozovskij Solomon Abramovich Lozovskij spravzhnye prizvishe Dridzo partijni psevdonimi Matvij Grigorovich robitnik Oleksij A Lozovskij 16 bereznya 1878 Novovasilivske Gulyajpilskij rajon rozstrilyanij 12 serpnya 1952 Moskva ukrayinskij yevrej uchasnik livih ruhiv v Ukrayini naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni Generalnij sekretar Profinternu direktor Derzhlitvidavu SSSR zastupnik narodnogo komisara ministra zakordonnih sprav SRSR kerivnik Radinformbyuro Kandidat u chleni CK VKP b u 1927 1937 rokah Chlen CK VKP b u 1937 1949 rokah Deputat Verhovnoyi radi SRSR 1 2 go sklikan Doktor istorichnih nauk 1939 Cholovik donki Georgiya Malenkova Voli Malenkovoyi Strachenij u spravi Yevrejskogo antifashistskogo komitetu Lozovskij Solomon AbramovichIm ya pri narodzhenni angl Solomon Abramovich LozovskyPsevdo Aleksandr LozovskyNarodivsya 16 bereznya 1878 1878 03 16 Oleksandrivskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaPomer 12 serpnya 1952 1952 08 12 74 roki Bolshevo Moskovska oblast RRFSR SRSR abo Budivlya organiv derzhbezpeki na Lub yanci KrasnosilskijKrayina SRSR Rosijska imperiyaDiyalnist politik zhurnalist profspilkovij diyach revolyucioner vikladach universitetu communistGaluz politichna diyalnist 1 1 profesijna spilka 1 zovnishnya politika 1 i mizhnarodni vidnosini 1 Naukovij stupin doktor istorichnih naukZnannya mov rosijska 2 Zaklad Visha partijna shkola pri CK KPRS d Chlenstvo CK KPRS Centralnij vikonavchij komitet SRSR Vserosijskij centralnij vikonavchij komitet Chervonij internacional profspilok i Yevrejskij antifashistskij komitetPosada deputat Verhovnoyi radi SRSR d Partiya KPRSNagorodi Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Nagorodi 3 Dzherela ta literatura 3 1 LiteraturaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v seli Danilivka Pokrovskoyi volosti Oleksandrivskogo povitu Katerinoslavskoyi guberniyi nini selo Novovasilivske Gulyajpilskogo r nu Zaporizkoyi oblasti v rodini vchitelya Ditinstvo proviv u seli Caredarivka nini selo Lozivskogo rajonu ta seli Lozova nini misto v Harkivskij oblasti Z 1892 po 1895 rik uchen kovalya depo stanciyi Lozova Katerininskoyi zaliznici U 1895 1896 rokah koval pidmajster u depo stancij Pavlograd i Melitopol U 1896 1899 rokah majster koval depo stanciyi Lozova Katerininskoyi zaliznici navchavsya zaochno v gimnaziyi U 1899 roci zakinchiv eksternom kurs Harkivskoyi gimnaziyi dlya dobrovolciv rosijskoyi armiyi 2 go rozryadu U 1899 1903 rokah dobrovolec 2 go rozryadu 236 go Layishevskogo rezervnogo bataljonu 59 yi pihotnoyi rezervnoyi brigadi rosijskoyi armiyi Prohodiv vijskovu sluzhbu v misti Kazan nini stolicya Tatarstanu RF U 1901 roci eksternom sklav ispiti na atestat zrilosti v gimnaziyi Simbirska pracyuvav repetitorom u Kazani ta na stanciyi Lozova Provodiv social demokratichnu robotu v Ukrayini zokrema na zaliznichnih stanciyah Lozova i Panyutine nini smt Lozivskogo rajonu Chlen RSDRP z zhovtnya 1901 roku Z lipnya po zhovten 1903 roku na pidpilnij roboti na Nevskij zastavi Sankt Peterburga Z zhovtnya 1903 po zhovten 1904 roku perebuvav u Sankt Peterburzkij v yaznici poperednogo uv yaznennya za revolyucijnu diyalnist Z zhovtnya 1904 po zhovten 1905 roku organizator i propagandist Kazanskogo komitetu RSDRP Uchasnik revolyucijnih podij 1905 roku v Kazani obranij vid miscevoyi partijnoyi organizaciyi na Tammerforsku konferenciyu RSDRP de zustrivsya z Lyeninim Z zhovtnya po gruden 1905 roku v gubernskij v yaznici Kazani Z grudnya 1905 po sichen 1906 roku organizator i propagandist RSDRP Vasilyevskogo rajonu Sankt Peterburga U 1906 roci pereyihav do Harkova pracyuvav z chervnya po lipen 1906 roku organizatorom i propagandistom Harkivskogo komitetu RSDRP U lipni 1906 roku zaareshtovanij za revolyucijnu diyalnist do 1908 roku perebuvav u v yaznici Harkova Do serpnya 1908 roku v yazen Oleksandrivskoyi v yaznici Irkutska Z serpnya po veresen 1908 roku perebuvav na etapi do sela Chegujsk desho piznishe u Harkovi na poch 1906 Pid chas etapuvannya vtik ta perebravsya za kordon Z zhovtnya po gruden 1908 roku v emigraciyi v Zhenevi Shvejcariya u 1909 roci pereyihav do Parizha Franciya de z 1909 po 1910 rik navchavsya na yuridichnomu fakulteti universitetu Z serpnya 1909 po serpen 1914 roku pracyuvav sekretarem Byuro praci yake obslugovuvalo rosijskih politemigrantiv zaviduvachem elektromontazhnoyi shkoli sekretarem profspilki shapkariv ta kooperativu bulochnikiv u Parizhi Z 1911 po 1917 rik vhodiv do skladu Parizkoyi grupi RSDRP spivpracyuvav iz francuzkoyu Socialistichnoyu partiyeyu brav uchast u francuzkomu profspilkovomu rusi Razom z V Antonovim Ovsiyenkom vidavav gazeti Robitniche zhittya i Profspilkove zhittya Vid 1911 roku primikav do grupi bilshovikiv primirenciv a pid chas Pershoyi svitovoyi vijni bilshovikiv internacionalistiv Z veresnya 1914 po cherven 1917 roku buv spivredaktorom gazet Golos Nashe slovo Nachalo direktorom garazha korespondenom gazeti Nove zhittya v Parizhi U chervni 1917 roku povernuvsya do Rosiyi 28 chervnya 11 lipnya 1917 7 20 sichnya 1918 roku sekretar Timchasovoyi prezidiyi Vserosijskoyi centralnoyi radi profesijnih spilok VCRPS U serpni cogo zh roku vstupiv do RSDRP bilshovikiv u grudni 1917 roku viklyuchenij z yiyi skladu za vistupi v presi proti diktaturi proletariatu U 1918 1919 rokah golova CK RSDRP internacionalistiv u yiyi skladi v grudni 1919 prijnyatij do RKP b U 1818 roci do grudnya vidpovidalnij sekretar CK Vserosijskoyi spilki tekstilnikiv U 1918 1919 rokah vidpovidalnij sekretar CK Vserosijskoyi spilki zaliznichnikiv U 1919 roci zaviduvach organizacijnogo viddilu ta chlen prezidiyi VCRPS U 1919 1920 rokah golova Moskovskoyi miskoyi radi profesijnih spilok U 1920 1921 rokah chlen prezidiyi VCRPS U kvitni 1921 chervni 1938 roku generalnij sekretar Svitovogo internacionalu profspilok Profinternu U 1922 roci ocholiv delegaciyu VCRPS na Gaazkomu kongresi miru u 1927 roci na I j Tihookeanskij konferenciyi profspilok Z 1921 po listopad 1922 roku chlen vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu U lipni 1924 15 travnya 1943 roku kandidat u chleni vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu U berezni 1926 lipni 1935 roku chlen prezidiyi vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu 3 veresnya 1928 lipen 1935 roku kandidat u chleni Sekretariatu vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu U lipni 1935 15 travnya 1943 roku kandidat u chleni prezidiyi vikonavchogo komitetu Komunistichnogo Internacionalu U 1937 za inshimi danimi chervni 1938 travni 1939 roku direktor Derzhavnogo vidavnictva hudozhnoyi literaturi Derzhlitvidav u Moskvi 14 travnya 1939 24 lipnya 1946 roku zastupnik narodnogo komisara ministra zakordonnih sprav SRSR Yak poslidovnij antinacist podilyav poglyadi Litvinova pro neobhidnist zblizhennya iz SShA buv jogo blizkim drugom U 1942 roci stav odnim z kerivnikiv Yevrejskogo antifashistskogo komitetu Odnochasno z veresnya 1940 po veresen 1946 roku zaviduvach kafedri istoriyi mizhnarodnih vidnosin z veresnya 1946 po lyutij 1949 roku zaviduvach kafedri mizhnarodnih vidnosin i zovnishnoyi politiki SRSR Vishoyi partijnoyi shkoli pri CK VKP b Z travnya 1944 po cherven 1944 roku nachalnik Byuro iz koordinaciyi propagandi z chervnya po 24 lipnya 1946 roku zastupnik nachalnika 24 lipnya 1946 25 lipnya 1947 roku nachalnik Radyanskogo informacijnogo byuro pri RM SRSR U zv yazku iz chistkoyu zovnishnopolitichnogo vidomstva i posolskogo korpusu vid nedopustimo visokoyi koncentraciyi yevreyiv sho skladala 50 buv zvilnenij z posad 18 sichnya 1949 roku vivedenij zi skladu CK VKP b i viklyuchenij iz partiyi 26 sichnya 1949 roku zaareshtovanij u t zv spravi Yevrejskogo antifashistskogo komitetu 18 lipnya 1952 roku buv zasudzhenij do strati a 12 serpnya 1952 roku rozstrilyanij v Moskvi Pohovanij na Donskomu cvintari Moskvi 22 listopada 1955 roku reabilitovanij 9 grudnya 1955 roku posmertno ponovlenij v chlenah KPRS Nagorodi Redaguvatiorden Lenina 3 11 1944 orden Vitchiznyanoyi vijni I st 5 11 1945 medaliDzherela ta literatura RedaguvatiMovchan O M Lozovskij Solomon Abramovich Arhivovano 23 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Literatura Redaguvati Altman I Generalnyj sekretar Profinterna Sovetskie profsoyuzy 1988 21 O tak nazyvaemom dele Evrejskogo antifashistskogo komiteta Izvestiya CK KPSS 1989 12 Zalesskij K A Imperiya Stalina Biograficheskij enciklopedicheskij slovar M 2000 Kostyrchenko G V Tajnaya politika Stalina Vlast i antisemitizm M 2001 a b v g d Czech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Lozovskij Solomon Abramovich amp oldid 39686140