Ольга Анто́нівна Ли́пська (1860, Чернігів — 1900, Київ) — українська піаністка і громадська діячка, учениця і друга дружина видатного композитора Миколи Лисенка, приятелька Лесі Українки.
| Липська Ольга Антонівна | |
|---|---|
| Ольга Липська, 1880-ті роки | |
| Народилася | 1860 Чернігів, Російська імперія |
| Померла | 1900 Київ, Російська імперія |
| Діяльність | піаністка |
| У шлюбі з | Лисенко Микола Віталійович |
| Діти | Масленникова Катерина Миколаївна, Лисенко Остап Миколайович, Лисенко Мар'яна Миколаївна і Лисенко-Шило Галина Миколаївна |
Загальні відомості Редагувати
Ольга Липська — дочка відставного підполковника Антона Яковича Липського (1815—1880) родом з Польщі, що одружився на чернігівській дворянці.
Була піаністкою. 1877 року на концерті в Чернігові познайомилась з Миколою Віталійовичем Лисенком, який запропонував їй послуги з підготовки до вступу в консерваторію.
Після її переїзду до Києва для удосконалення своїх й без того бездоганних знань музики і відвідування лекцій Миколи Лисенка стала згодом його другою дружиною, музою і помічницею в його громадській роботі.
Ольга Антонівна народила відомому композитору сімох дітей, з яких двоє (Катерина, 1878 та Богдан 1881 року народження) померли немовлятами. Залишились: Катерина (1880—1948), Галина (1883—1965), Остап (1885—1968), Мар'яна (1887—1946), Тарас (1900—1921).
Для дітей вона була люблячою матір'ю і музичним педагогом, часто грала улюблені п'єси Чайковського, Шумана і, звичайно, твори Миколи Лисенка.
Оскільки вона була невінченою дружиною композитора, Ольга їздила народжувати дітей навіть в Петербург. Це ускладнювало її психологічний стан. Якось вона зізналася Лесі Українці, що почувається «тінню» свого чоловіка — згодом поетеса написала саме про неї свій вірш «Забута тінь» із збірки «Думи і мрії»…
Як писала Олена Пчілка, Ольга Липська «була гарної вроди», а вдачу «мала трохи різку», була вона «свідома, переконана українка. Власне, завдяки їй діти її вийшли щирими українцями». Ольга Антонівна зуміла створити дружню і щиру атмосферу у своїй родині. Софія Тобілевич пригадувала: «Глибока взаємна дружба й пошана одне до одного зміцнила їхнє кохання. Ні в одному подружжі, ні раніше, ні пізніше, я не бачила таких глибоко щирих, повних взаємного довір'я й пошани стосунків між чоловіком та дружиною».
Разом з тим, «не тільки вдома Ольга Антонівна була вірною помічницею Миколи Віталійовича, а й у різних справах громадського значення, які організовував Лисенко. А він же невтомно був зайнятий тими справами і на них витрачав і сили свої, і енергію, і дорогий час. … Ольга Антонівна мала великий вплив і на творчу роботу композитора».
М. Лисенко згадував: «Що це за громадянська людина була вона, а мою ідею служіння батьківщині вона всією душею сприйняла і допомагала, як ніхто». Ольга зокрема переписувала ноти творів композитора. Микола Віталійович називав її «генеральним писарем війська Лисенкового».
1900 року Ольга Антонівна раптово померла від ускладнень, пов'язаних з пологами при народженні сина Тараса, що стало великим потрясінням для великого українського композитора.
Пам'ять Редагувати
Про кохання Миколи Лисенка і Ольги Липської, про трагічну смерть коханої жінки композитора йдеться в другій частині фільму «Микола Лисенко» документального серіалу «Гра долі» від студії «ВІАТЕЛ» з ведучою Наталкою Сопіт.
Примітки Редагувати
- Лисенко Тарас (1900—1921) — молодший син М. В. Лисенка, працював у нотному відділі бібліотеки Академії наук
- 22 березня народився Гетьман української музики Микола Лисенко
- ↑ Лисенко, О. М. (Упорядник), Пилипчук, Р. (редактор). М. В. Лисенко у спогадах сучасників. — К.: Музична Україна, 1968. — с. 129—130;393;434
- . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 5 вересня 2020.
- Історія кохання Миколи Лисенка до Ольги Липської, матері його п'ятьох дітей. Частина 2 / Гра долі [ 2 квітня 2022 у Wayback Machine.] відео
Джерела Редагувати
- І. Коляда. Микола Лисенко — гетьман української музики [ 26 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- Юлія Коляда, Ігор Коляда, Сергій Вергун. Микола Лисенко. — Х.:Фоліо, 2019. — ISBN 978-966-03-7340-2
- Липська Ольга Антонівна / Ганна Карась. Етос і ерос життєтворчості Миколи Лисенка. — С. 131—132 [ 7 травня 2020 у Wayback Machine.]