? Лейшманія | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Leishmania donovani у клітині кісткового мозку | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види | ||||||||||||||||
| дивитись текст | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Лейшманія (Leishmania) — рід одноклітинних паразитичних еукаріот родини Трипаносоматиди (Trypanosomatidae) класу Кінетопластиди (Kinetoplastida). Представники роду спричинюють лейшманіози людини і тварин. Переносниками лейшманій є москіти з роду Phlebotomus в Старому Світі, і з роду Lutzomyia в Новому Світі. Природним резервуаром різних видів служать хребетні тварини, яких відносять до шести рядів ссавців і ящірок; втім, на підставі ізоферментного аналізу лейшманій ящірок запропонували виділити в окремий рід ряду трипаносоматид — Sauroleishmania. Лейшманії, в основному, уражають гризунів, собак і людей, але також відзначені випадки ураження даманів, кішок і коней. У Новому Світі лейшманіози виявляють в опосумів, лінивців і броненосців; зареєстровані випадки лейшманіозів у кенгуру в Австралії. За оцінками ВООЗ від початку 1990-х, на лейшманіози хворіли близько 12 мільйонів людей у 88 країнах.. Названо рід на честь шотландського науковця Вільяма Буга Лейшмана, який першим виявив представника з цього роду.
Паразитизм Редагувати
Для розвитку лейшманій потрібні два хазяїни. Першим із них є москіт, у крові якої розвиваються й розмножуються лейшманії в джгутиковій промастиготній формі (розмір 10-15мкм). Другим хазяїном є представник хребетних, зокрема й людина, в організмі якого збудник перебуває в амастиготній безджгутиковій формі (розміри суттєво менші — від 2 до 5 мкм). Тут лейшманії перебувають переважно всередині макрофагів (внутрішньоклітинно) — особливо в органах системи мононуклеарних фагоцитів (раніше — ретикуло-ендотеліальної системи).
Після потрапляння інфікованої крові в травну систему москіта збудники розмножуються в безджгутиковій формі. Пізніше вони трансформуються у велику джгутикову форму. За допомогою джгутиків лейшманії активно просуваються до хоботка комахи і під час наступного укусу потрапляють у шкіру основного хазяїна. Там вони мігрують у дендритні клітини периферичних шкірних нервів і макрофаги й розмножуються всередині них. Після розмноження лейшманії руйнують клітинну мембрану і таким чином потрапляють у незаражені клітини імунної системи. Цей процес відбувається переважно в лімфатичних вузлах, кістковому мозку, селезінці, печінці. Інкубаційний період при цьому може сильно відрізнятися і становити від одного місяця до семи років.
Для людини патогенні кілька видів лейшманій, що подібні за морфологією, але відрізняються за епідеміологічними особливостями передачі, географічним поширенням, гісто- й органотропізмом і спричинюють наступні хвороби: вісцеральний лейшманіоз (збудник — L. donovani та L. infantum); шкірний лейшманіоз (збудники — L. tropica major, L. tropica minor, L. tropica infantum та L. aethiopica); шкірно-слизовий лейшманіоз (збудник — L. mexicana, peruviana, L. brasiliensis).
Властивості Редагувати
Лейшманії можуть рости на штучних поживних середовищах, а також на курячому ембріоні та культурі тканин. На особливому поживному середовищі NNN (Нова-Мак-Ніла-Ніколь) лейшманії утворюють безджгутикову форму. Для виділення чистої культури здійснюється посів у конденсаційну воду стерильних пробірок, що містять середовище NNN з додаванням антибіотиків (окрім амфотерицину В) для знищення конкуруючої мікробної флори. Після закінчення 2 діб зростання при температурі 22-27°С на поверхні агару з'являються дрібні круглі колонії, рясне зростання — на 7-21 день. У культурах клітин лейшманії культивують при температурі 37°С у формі амастигот. У тілі москіта лейшманії набувають форми сигари. Слід врахувати, що лейшманії мають певну спільність антигенів з мікобактеріями і трипаносомами, що може стати причиною діагностичних помилок при проведенні серологічних реакцій. Окремі штами лейшманій адаптовані до різних видів тварин і мають різноманітну тропність до різних органів і тканин.
Види Редагувати
L. aethiopica
L. amazonensis
L. arabica
L. archibaldi (спірний вид)
L. aristedesi
L. (Viannia) braziliensis
L. chagasi (синонім L. infantum)
L. (Viannia) colombiensis
L. deanei
L. donovani
L. enriettii
L. equatorensis
L. forattinii
L. garnhami
L. gerbili
L. (Viannia) guyanensis
L. herreri
L. hertigi
L. infantum
L. killicki
L. (Viannia) lainsoni
L. major
L. mexicana
L. (Viannia) naiffi
L. (Viannia) panamensis
L. (Viannia) peruviana
L. (Viannia) pifanoi
L. (Viannia) shawi
L. tarentolae
L. tropica
L. turanica
L. venezuelensis
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- L.F. Schnur (1989). . doi:10.1007/978-1-4613-1575-9_119. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 29 березня 2017.
- Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. с. 749–54. ISBN 0838585299.
- Noyes H.A. et al. (1997). The Leishmania hertigi (Kinetoplastida; Trypanosomatidae) complex and the lizard Leishmania: their classification and evidence for a neotropical origin of the Leishmania-Endotrypanum clade. Journal of Eurkaryotic Microbiology 44 (5): 511–7. doi:10.1111/j.1550-7408.1997.tb05732.x.
- Rioux J.-A. et al. (1990). Taxonomy of Leishmania. Use of isoenzymes. Suggestions for a new classification. Annales de parasitologie humaine et comparée 65 (3): 111–25.
- Gramiccia M. and Gradoni L. (2005). The current status of zoonotic leishmaniases and approaches to disease control. International Journal for Parasitology 35 (11-12): 1169–80. doi:10.1016/j.ijpara.2005.07.001.
- Rose K. et al. (2004). Cutaneous leishmaniasis in red kangaroos: isolation and characterisation of the causative organisms. International Journal for Parasitology 34 (6): 655–64. doi:10.1016/j.ijpara.2004.03.001.
- . Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 27 червня 2014.
- van Zandbergen G. et al. (2006). . Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 103 (37): 13837–42. PMID 16945916. doi:10.1073/pnas.0600843103. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 червня 2014.
- Douba M. et al. (1997). . Bulletin of the World Health Organization 75 (3): 253–9. PMC PMC2486952. PMID 9277013. Архів оригіналу за 28 грудня 2009. Процитовано 27 червня 2014.
- WHO. Media centre Leishmaniasis. Fact sheet Updated March 2016. [1] [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Schönian G. et al. (2008). . Trends in Parasitology 24 (3): 135–42. doi:10.1016/j.pt.2007.12.006. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 27 червня 2014. (англ.)
- Lukeš J. et al. (2007). . Proceedings of the National Academy of Sciences 104 (22): 9375–80. doi:10.1073/pnas.0703678104. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 27 червня 2014. (англ.)
- Kuhls K. et al. (2005). Analysis of ribosomal DNA internal transcribed spacer sequences of the Leishmania donovani complex. Microbes and Infection 7 (11-12): 1224–34. PMID 16002315. (англ.)
- Drug Search for Leishmaniasis [ 16 липня 2021 у Wayback Machine.] World Community Grid
| Це незавершена стаття з мікробіології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |