Горак Лев Федорович (також Левко Горак, pol Leon Horak), (17.03.1922-23.11.1982) – один з фундаторів та найактивніших членів української спільноти в Ельблонгу, багаторічний заступник голови гуртка УСКТ в Ельблонгу, організатор та активний член греко-католицької парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя в Ельблонгу.
Молоді роки ред.
Народився 17.03.1922 р. у с. Мацьковичі колишнього Перемиського повіту у родині селянина-ремісника. Батько його був кравцем. Лев також прийняв цю родинну професію та працював за цим фахом. З юних років був суспільно-активним, був членом товариства «Просвіта» та брав участь у діяльності драматичного гуртка та хору, що діяли у його селі. Згодом служив в УПА.
Громадська діяльність в Ельблонгу ред.
Після 1947 р. опинився в таборі примусової праці у Явожні, а після того оселився в Ельблонгу. Тут він працював в кравецькому кооперативі «Зрив» (Odzieżowa Spółdzielnia Pracy "Zryw" w Elblągu), де став керівником обслугового пункту цього кооперативу на вул. Гетьманській (Hetmańskiej), 8 [ 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Лев Горак також приймав знайомих українців з їх замовленнями у себе вдома. Короткий час у 1960-х рр. його родина мешкала в однокімнатній квартирі на вулиці Варшавських Повстанців (Powstańców Warszawskich), 9 [ 11 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Після цього він мешкав (до і після ув'язнення) на вул. Піонерська, 11 [ 3 серпня 2021 у Wayback Machine.] [ 3 серпня 2021 у Wayback Machine.].
Від заснування УСКТ, Лев, як свідомий українець, поринув в вир його діяльності. З його ініціативи постали філії – гуртки організації в околицях Ельблонга, а також українські художні колективи. Він був заступником голови першого гуртка в Ельблонзі. З Міністерства внутрішніх справ Польщі прийшло розпорядження щоб його головою не призначати. Разом з отцем Іваном Яреминим Лев Горак займався консолідацією української громади в Ельблонгу та околицях. Також він був керівником ініціативної групи, яка домагалася відновлення греко-католицьких богослужінь та створення греко-католицької парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя в Ельблонгу. Був дяком парафії в Ельблонгу, добре співав.
Довгий час він очолював працю відділення УСКТ у Ельблонгу, а з другої половини 1960-тих рр. незмінно виконував функції заступника голови гуртка. ССаме йому належить ідея започаткування хроніки УСКТ в Ельблонгу в 1970 р., ним відтворено сторінки історії кола УСКТ в Ельблонгу від 1965 до 1964 р. і внесено їх в хроніку. В хроніці також розміщено його світлини. Л. Горак займався також справою організації навчання дітей української мови, а також організацією та проведенням дитячих конкурсів малюнку, декламації та співу, що проводяться наразі щорічно і є візитівкою української громади Ельблонга. За свої заслуги відмічений грамотами УСКТ, зокрема з оказії 20-річчя УСКТ. 1981 р. Лев Горак був нагороджений правлінням УСКТ в Ельблонгу медаллю 25 років УСКТ..
Переслідування комуністичними органами безпеки ред.
За свою активну позицію переслідувався органами безпеки комуністичної Польщі. Одною з спільних, або точніше, ведених паралельно дій, були акції польської СБ під кодом «Скорошит», та КДБ код «88». Справа «Скорошит» відносилася до діяльності Левка Горака, активіста УСКТ з Ельблонга, у якого у 1965 р. виявлено «націоналістичну» літературу, у цьому числі матеріали привезені з Києва Степаном Павлище, зокрема: повідомлення про діяльність української інтелігенції, спалення бібліотеки УАН у Києві, похорон поета Володимира Сосюри та проникання патріотично настроєних осіб до апарату безпеки УРСР.
Польське СБ постійно консультувало перевірку, яка проводилася КДБ. Варто згадати, що справа «88» відносилася м.ін. до Михайла Гориня, Богдана Гориня, Івана Драча та ін. Врешті, 8 грудня 1965 р. Горака і Павлища обвинувачено в тому що:
„Діючи разом, розповсюджували шляхом передруковування на машинці, розповсюдження та читання іншим особам української національності різних текстів українською мовою, які у фальшивому і тенденційному світлі представляли національну і культурну політику уряду СРСР i по відношенню до українського народу, що могло підірвати віру польського суспільства до соціалістичних ідей і ідеалів щодо рівноправ’я народів а також ослабити союзницькі зв’язки, що об’єднували Польщу і СРСР а тим самим нанести суттєву шкоду інтересам польської держави”.
Колишній голова ланки УСКТ в Ельблонгу Богдан Фолюсевич згадує, що Лев Горак був занадто довірливий та запросив на зустріч з Степаном Павлище до свого помешкання знайомого поляка, який найімовірніше виявився провокатором. Степан Павлище росказував про реальність у СРСР і підрадянській Україні, про спалення бібліотеки у Видубицькому монастирі, звідки він привіз певні книжки. Лев Горак разом з Степаном Павлище був заарештований і відсидів у в’язниці в Гданську 2,5 роки (був засуджений до 3 років позбавлення волі).
Родина ред.
Мав дружину Олександру, сина Юрія і дочку Галину. Галина Горак (по чоловіку Миколик) також була активним діячем УСКТ-ОУП в Ельблонгу. 6 серпня 1981 р. син Лева Горака - Юрій одружився з Христею Налесник в старій українській-греко-католицькій церкві в Ельблонгу, а на весіллі грав український ансамбль «Свояки». Після його смерті родина емігрувала до Канади. Олександра Горак трагічно загинула і упокоїлася на канадській землі.
Місце поховання та пам'ять ред.
Помер після важкої хвороби 23.11.1982 р. Похований на цвинтарі Дембіця в Ельблонгу (Łęczycka 46, 82-300 Elbląg). Місце поховання – 21 сектор, 2 ряд, 3 могила. Координати могили 54.167624°, 19.467126°.
Лев Горак написав вірш "Жуляви". 22 травня 1983 р. на 17-му дитячому конкурсі декламації, музики і співу М. Дудак – директор школи та вчитель з Пакошів привіз своїх дітей, які прочитали цей вірш: «Молодь і діти славлять і тут, на Жулавах Тебе, Тарасе». Про Лева Горака не забули на цьому ж фестивалі і діти з Пененжна ушановуючи його пам’ять хвилиною мовчання та квітами на його могилу.
Примітки ред.
- ↑ Некролог Лева Горака в «Нашому слові» авторства Василя Мільчака, 1982 р.
- ↑ Парнікоза, Іван. Лев Горак. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р..
- ↑ Спогади Зиновії Мільчак з Ельблонга (2020 р.)
- . Архів оригіналу за 2 вересня 2013.
- ↑ Парнікоза, Іван. . Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 27.08.2020 р..
- ↑ Хроніка Українського суспільно-культурного товариства. Ельблонг міське правління.
- Ukraińcy w Województwie Gdańskim w latach 1956–1970 w świetle archiwaliów aparatu bezpieczeństwa PRL.
- . Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.