Ігор Миколайович Ларіонов (3 грудня 1960 року, Воскресенськ, Московська область, РРФСР, СРСР) — видатний радянський і російський хокеїст. Заслужений майстер спорту СРСР (1982). Гравець легендарної хокейної «п'ятірки» 1980-х років радянського хокею Макаров-Ларіонов-Крутов-Фетисов-Касатонов.
| Ларіонов Ігор Миколайович | |
|---|---|
| Народився | 3 грудня 1960 (62 роки) Воскресенськ, РРФСР, СРСР |
| Зріст | 177 см |
| Вага | 77 кг |
| Позиція | Центральний нападник |
| Кидок | Лівий |
| Проф. клуби | «Хімік» (Воскресенськ) ЦСКА (Москва) «Ванкувер Канакс» «Лугано» «Сан-Хосе Шаркс» «Детройт Ред-Вінгс» «Флорида Пантерс» «Нью-Джерсі Девілс» |
| Нац. збірна | СРСР Росія |
| Драфт НХЛ | 214-й загальний, 1989 «Ванкувер Канакс» |
| Ігрова кар'єра | 1978 — 2004 |
| Зала слави, 2008 | |
| Ларіонов Ігор Миколайович у Вікісховищі |
| Спортивні медалі | |
|---|---|
| Представник СРСР, Росія | |
| Хокей із шайбою | |
| Олімпійські ігри | |
| Золото | 1984 Сараєво |
| Золото | 1988 Калгарі |
| Бронза | 2002 Солт-Лейк-Сіті |
| Чемпіонат світу | |
| Золото | 1982 Фінляндія |
| Золото | 1983 ФРН |
| Золото | 1986 СРСР |
| Золото | 1989 Швеція |
| Срібло | 1987 Австрія |
| Бронза | 1985 ЧССР |
| Кубок Канади | |
| Золото | 1981 Канада |
| Срібло | 1987 Канада |
| Бронза | 1984 Канада |
| Нагороди і звання |
Ігор Ларіонов — один з 3-х хокеїстів у світі (нарівні з В'ячеславом Фетисовим і Скоттом Нідермайєром), кому вдалося виграти основні титули світового хокею: Олімпіаду, чемпіонат світу серед дорослих та юніорів, Кубок Канади чи світу, Кубок Стенлі.
Кар'єра Редагувати
Вихованець воскресенського "Хіміка".
Гравець «Хіміка» (Воскресенськ, 1977-81), ЦСКА (Москва, 1981-89), «Лугано» (Швейцарія, 1992-93), а також клубів НХЛ «Ванкувер Канакс» (1989–1992), «Сан-Хосе Шаркс»(1993–1995), «Детройт Ред-Вінгс» (1995-2000, 2001-2003), «Флорида Пантерс»(2000) і «Нью-Джерсі Девілс» (2003-04).
У чемпіонатах СРСР відіграв 457 матчів, закинув 204 шайби. У чемпіонатах НХЛ — 921 матч, 169 голів, в турнірах Кубка Стенлі — 150 матчів, 30 голів. У чемпіонаті Швейцарії — 32 матчі, 13 голів.
13 грудня 2004 року провів у Москві прощальний матч.
З літа 2008 по літо 2009 року — директор зі спортивних операцій ХК СКА (Санкт-Петербург).
В даний час займається агентської діяльністю. Серед клієнтів Ларіонова — Андрій Локтіонов, Тайлер Сегін, Наиль Якубов, Алекс Гальченюк, Артем Сергєєв.
У 2008 році введений в Зал слави ІІХФ і в Зал хокейної слави НХЛ в Торонто.
Досягнення Редагувати
- Дворазовий олімпійський чемпіон (1984, 1988), бронзовий призер ЗОІ-2002.
- 4-кратний чемпіон світу (1982, 1983, 1986, 1989). Другий призер ЧС 1987, третій призер ЧС 1985.
- 6-разовий чемпіон Європи (1982, 1983, 1985-87, 1989).
- Володар Кубка Канади 1981. Фіналіст Кубка Канади 1987, учасник Кубка Канади 1984. Учасник Кубка світу 1996 (5 матчів).
- 8-кратний чемпіон СРСР (1982–1989)
- 3-кратний володар Кубка Стенлі (1997, 1998, 2002)
- з 7 червня 1997 року — член Потрійного золотого клубу.
На Олімпійських іграх і чемпіонатах світу — 77 матчів, 30 голів. У турнірах Кубка Канади — 21 матч, 6 голів.
Нагороди Редагувати
- Орден Трудового Червоного Прапора (1988)
- Орден Дружби (2004)
- Орден Знак Пошани (1982)
Примітки Редагувати
- Юрий Ярыгин (15 декабря 2004). . «Российская газета». Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 28 січня 2011.
Джерела Редагувати
- Игор Ларіонов [ 27 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Факти біографії [ 24 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Статистика на сайті www.eurohockey.net [ 1 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- Статистика на сайті Internet hockey database [ 22 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Mr. Larionov. Разговор по пятницам [ 9 березня 2012 у Wayback Machine.] —