Кінешма рос Кинешма місто в Івановській області Росії КинешмаГерб ПрапорКраїна РосіяСуб єкт Російської Федерації Івановс

57°27′ пн. ш. 42°09′ сх. д. / 57.450° пн. ш. 42.150° сх. д. / 57.450; 42.150Координати: 57°27′ пн. ш. 42°09′ сх. д. / 57.450° пн. ш. 42.150° сх. д. / 57.450; 42.150

Висота над рівнем моря

110 м

Влада

Вебсторінка

admkineshma.ru

Мапа

Кінешма

Кінешма у Вікісховищі

Розташовано на правому березі річки Волга (Горьковське водосховище), за 400 км на північний схід від Москви, за 100 км від міста Іваново.

Назва Редагувати

Скоріш за все назва походить з фіно-угорських мов, а саме від протофінопермського кореня *känз, слова з яким і нині зустрічаються у марійських мовах. Приміром, марійське слово кинє (лукомар. кыне) перекладається як конопля.

Історія Редагувати

Кінешма, Волзький бульвар

Кінешма, у центрі міста

Кінешма, собор

На вулицях міста

Точна дата заснування Кінешми невідома. Перші письмові згадки належать до 1429 року, коли її зруйнували татари.

У 1504 та 1539 роках Кінешма згадується як сільське поселення.

1616 року Кінешма стала повітовим центром.

1708 року Кінешма була приписана до Архангелогородської губернії, 1719 — до Ярославської провінції Санкт-Петербурзької губернії, з 1727 — у складі Московської губернії. 1777 року Кінешма отримала статус міста й повітового центру Костромської губернії.

1871 року в місті з'явилась залізниця, що поєднала Кінешму з Москвою.

30 березня 1967 року було розпочато будівництво заводу «Автоагрегат», який первинно був філією Московського заводу малолітражних автомобілів (МЗМА, у подальшому — АЗЛК). 1986 року було розпочато будівництво залізнично-автомобільного мосту через Волгу, який було завершено тільки 2003 і лише в автомобільному варіанті.

Храми міста Редагувати

Відомі особи Редагувати

Ірина Акулова — радянська та російська акторка театру й кіно, заслужена артистка Росії, народилась у Кінешмі
Сергій Баранов — повний кавалер ордена Слави, жив, працював і помер у Кінешмі
Микола Бенардос — видатний російський інженер, винахідник електричної дугової зварки; працював в околицях міста
Олександр Бородін — російський композитор; часто бував у Кінешмі, у її околицях працював над оперою «Князь Ігор»
Василь Кінешемський — єпископ кінешемський, вікарій Костромської єпархії, долучений до лику святих
Сергій Клюгін — російський стрибун у висоту, олімпійський чемпіон, народився у Кінешмі
Олексій Крутиков — радянський воєначальник, генерал-лейтенант; народився у Кінешмі
Геннадій Лебедєв — Герой Радянського Союзу; народився й жив у місті
Стрелков Володимир Дмитрович — Герой Радянського Союзу; народився, жив та помер у Кінешмі

Міста-побратими Редагувати

Примітки Редагувати

Матвеев А. К. (2015). Субстратная топонимия Русского Севера. IV. Топонимия мерянского типа 4. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та. с. 156—157. (рос.)
↑ Балашов Л. М. . Кинешма прежде и теперь. Историко-краеведческий очерк. — Кінешма, 1999. — 72 с.
↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2015.

Література Редагувати

Мезенин М. Г. . Город Кинешма. — Іваново : Ивановское кн. изд-во, 1953. — 68 с. — 5000 прим.
Мезенина Н., Михайлов Я. Кинешма: Путеводитель-очерк. — Ярославль : Верхне-Волжское кн. изд-во, 1971. — 80 с.

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кінешма

Офіційна сторінка [ 20 січня 2015 у Wayback Machine.]
Краєзнавчий ресурс [ 15 березня 2016 у Wayback Machine.]
Кинешма, лики настоящего и прошлого [ 9 січня 2016 у Wayback Machine.]
Кинешемський драматичний театр [ 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Музей валянок у Кінешмі [ 10 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Фото-прогулянка Кінешмою [ 22 грудня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Матвеев А. К. (2015). Субстратная топонимия Русского Севера. IV. Топонимия мерянского типа 4. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та. с. 156—157. (рос.)

[церкви-2] Балашов Л. М. . Кинешма прежде и теперь. Историко-краеведческий очерк. — Кінешма, 1999. — 72 с.

[esbe-3] Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.

[4] . Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2015.