Кюнзеге́ш Юрій Шойдакович (17 листопада 1927, містечко Арбик, тепер Тоджинського району республіки Тива — 9 листопада 2000, Кизил, РФ) — тувинський радянський поет. Народний письменник Туви (1997).
| Кюнзегеш Юрій Шойдакович | |
|---|---|
| Күнзегеш Юрий Шойдак оглу | |
| Народився | 17 листопада 1927 Абрик, |
| Помер | 9 листопада 2000 (72 роки) Кизил, Тива, РФ |
| Громадянство | СРСР → Росія |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Khakassian State University named after N.F. Katanovd |
| Знання мов | тувинська, російська |
Біографія ред.
У 1951 році закінив Абаканський вчительський інститут, у 1960 році — Вищі літературні курси при Літературному інституті у Москві. Працював редактором у пресі, головним редактором Тувинського книжкового видавництва. Член КПРС з 1956 року.
Твори ред.
Друкуватися почав у 1944 році. Автор збірок тувинською мовою — «Степові мотиви» (1953), «Прапор дружби» («Найыралдын тугу», 1956), «Пісня молодшого брата» (1963), «Щоб поділитися радістю» («Оорушкумну улежир дээш»,1970), «Орел. Любов. Праця» («Эзир. Ынакшыл. Ажыл», 1972), «Вибране» (1977); російською — «Вірші» (1954), «Серце Саян» (1968), «Меч Багіра» (1976), в яких оспівав любов до батьківщини, віру в дружбу, у світле майбутнє. Співавтор книжки «Тувинська література» («Тыва литература», 1964).
Ряд віршів присвятив Україні («Україна» та інші), Т. Шевченкові — статтю «Вірші, написані в неволі» (1964). Перекладач творів Т. Шевченка, І. Франка. С. Олійника та ін. З творів Т. Шевченка переклав «Ой одна я, одна», «Згадайте, братія моя», «Рано-вранці новобранці», «Не тополю високую», «В неволі тяжко», «Мені однаково», переклади яких вміщено у газеті «Тувинська молодь» («Тываның аныяктары», 1964, 8 березня). 9 березня 1964 у Кизилі виголосив промову на вечорі пам'яті Т. Шевченка.
Література ред.
- Д. С. Куулар. Кюнзегеш Юрій Шойдакович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Б. В. Хоменко. Кюнзеге́ш Юрій Шойдакович [ 25 серпня 2017 у Wayback Machine.]. // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Романенко Д. Степные мотивы // Дружба народов. 1955. № 9.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- «Не тополю високую» // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 497-499.