Куяльник — історичне поселення, яке існувало біля підніжжя і на схилах Шкодової гори в межах сучасного міста Одеса, в районі Хаджибейської дороги.
Селище було засновано запорожцями після зруйнування Запорізької Січі, коли велика частина козаків перейшла в турецькі володіння. Вони оселилися в передмісті Хаджибея, в районі Куяльницько-Хажибейського пересипу. Оскільки сам пересип, вузький і завдовжки 8 км, тоді постійно затоплювався, то оселялися вони на схилах гір Шкодової та Довга могила. На схилах Шкодової гори виникло поселення Куяльник, де у 1809 р. засновано Вознесенську церкву. Сама церква не збереглася, але існують метричні книги Вознесенської церкви, які велися від 1809 до 1822 року.
Станом на 1967 рік с. Куяльник (та с. Крива Балка і с. Ленінський) включено в смугу м. Одеса.
На даний час від селища збереглося лише Куяльницьке кладовище, яке виникло приблизно у 1775 році, із похованнями, датованими від 1791 року, тобто за три роки до розбудови Одеси.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Козацьке кладовище [ 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Ю. Слюсар, Історичні цвинтарі Шкодової гори [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- От Лузановки до Люстдорфа: откуда появились названия исторических районов Одессы? [ 11 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Сапожников И.В. Намогильные памятники населения степей нижнего Приднестровья (конец XVIII — первая половина XIX вв.). — Одесса: Изд-во «Черноморье», 1997. — 134 с.
Примітки ред.
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 368.
- Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
- Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 417.
- Карта РККА L-36 (А), 1941
Це незавершена стаття про Одесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |