Кут Брюстера — кут падіння світла на межу розділу двох середовищ, при якому відбите світло повністю поляризоване.
Фізична природа явища Редагувати
Світло, яке є поперечними електромагнітними хвилями, загалом має дві можливі незалежні одна від іншої поляризації. При падінні на границю розділу двох середовищ незалежні поляризації світла називаються s- та p-поляризаціями. У випадку p-поляризації вектор напруженості електричного поля електромагнітної хвилі, якою є світло, лежить у площині падіння, у випадку s-поляризації (від німецького senkrecht) — перперндикулярний їй.
Заломлення світла на границі розподілу двох середовищ описується законом Снеліуса, а інтенсивності відбитого світла й світла, яке пройшло в інше середовище, визначаються за допомогою формул Френеля. Формули Френеля різні для різних поляризацій, а тому світло відбите від будь-якої поверхні завжди бодай частково поляризоване. Однак існує такий кут падіння, при якому відбивається тільки світло s-поряризації, а світло p-поляризації повністю проходить у інше середовище. Цей кут називається кутом Брюстера.
Значення кута Брюстера визначається умовою
де — кут падіння, а — кут заломлення.
Значення кута Брюстера можна виразити через показники заломлення двох середовищ.
Дана формула отримала назву закону Брюстера.
Відбиття світла під кутом Брюстера використовується для його поляризації.
Історична довідка Редагувати
Явище повної поляризації світла, відбитого під певним кутом вперше відзначив Девід Брюстер у 1815 р.
Джерела Редагувати
- Борн М., Вольф Э. (1973). Основы оптики. Москва: Наука.
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |