Антін Семенович Кунько́ (1882, с. Чернелів-Руський, нині Тернопільського району Тернопільської області — після 1940) — український селянин, громадський, політичний діяч.
Кунько Антін Семенович | |
---|---|
Народився | 1882 Чернелів-Руський, Тернопільський район, Тернопільська область, СРСР |
Помер | не раніше 1940 СРСР |
Країна | ЗУНР Австро-Угорщина, II Польська Республіка |
Національність | українець |
Діяльність | селянин, громадський, політичний діяч |
Партія | УНДП |
|
Життєпис ред.
Антін Кунько народився 1882 року в селі Чернелеві-Мазовецькому (нині Чернелів-Руський) (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна).
За родом занять — селянин, також був діяльним на освітянській та кооперативній ділянках роботи.
На початку 1919 року обраний делегатом доповненої Української Національної Ради ЗУНР від Тернопільського повіту. Тоді також був членом УНДП. Входив до числа активістів «Подільського союзу кооператив», який діяв від 14 грудня 1923 року в Тернополі.
Обраний послом до Сейму ІІ-ї Речі Посполитої у 1928—1930 роках від Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО). 12 березня 1930 року разом з послом о. Леонтієм Куницьким брав участь у віче у приміщенні «Міщанського братства», скликаному повітовим комітетом УНДО в м. Тернополі. 19 вересня 1930 року був арештований польською владою, безпідставно звинувачений за антидержавні промови на вічах; просидівши 19 діб в тюрмі у Тернополі, був відпущений на волю.
Як свідок був викликаний до суду 28 січня 1932 року у справі арештованого владою українського посла д-ра Івана Заваликута.
21 грудня 1934 року головував на Повітовому народному з'їзді в Тернополі, під час виступу приділив увагу покійному Михайлові Грушевському. 5 травня 1935 року мав бути обраним членом волосної ради у Великих Бірках, однак через незаконний спротив представників польської влади цього не сталося. Тому 8 травня в середу посол д-р Степан Баран та член воєводського самоуправного виділу професор Ілярій Брикович подали звернення з цього приводу («інтервенція») до воєводського уряду. Працював на посаді директора «Українбанку» в Тернополі (1935).
1940 року вивезений на схід більшовиками, подальша доля невідома.
Примітки ред.
- ↑ Дуда І., Пиндус Б. Кунько Антін Семенович… — С. 282.
- Лазарович М. Друга столиця ЗУНР [ 15 вересня 2012 у Wayback Machine.] // Ї. — 2010. — Ч. 63.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — С. 85.
- Павлишин Олег. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад — грудень 1918 року) [ 7 жовтня 2014 у Wayback Machine.].
- Матейко Р., Щербак Л. Подільський союз кооператив (ПСК) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 104—105. — ISBN 978-966-528-279-2.
- З політичного життя[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1930. — Ч. 67 (26 березня). — С. 3.
- Посол Кунько на волі[недоступне посилання з червня 2019] // Діло. — 1930. — Ч. 230 (16 жовтня). — С. 3.
- Розправа проти б. послів прал. о. Куницького та д-ра Заваликута[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1932. — Ч. 21 (30 січня). — С. 4.
- Повітовий Народній З'їзд у Тернополі[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1935. — Ч. 2. (2 січня). — С. 3.
- Вибори до повітової ради у Бірках Великих, пов. Тернопіль[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1935. — Ч. 119. (9 трав.). — С. 4.
- Інтервенція у тернопільському воєвідстві[недоступне посилання з липня 2019] // Діло. — 1935. — Ч. 122 (12 трав.). — С. 1.
Джерела ред.
- Дуда І., Пиндус Б. Кунько Антін Семенович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 282. — ISBN 966-528-199-2.
Посилання ред.
- Тернопіль — столиця [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Антін Кунько[недоступне посилання з липня 2019] // Libraria.ua