Красноярське (колись — Чернігівка) — селище Добропільської міської громади Покровського району Донецької області, Україна.
| Селище Красноярське | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Донецька область |
| Район | Покровський район |
| Громада | Добропільська міська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | Красноярське |
| Основні дані | |
| Засноване | — |
| Площа | км² |
| Населення | 814 |
| Поштовий індекс | 85040 |
| Телефонний код | +380 6277 |
| Географічні координати | 48°25′17″ пн. ш. 37°07′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д.Координати: 48°25′17″ пн. ш. 37°07′44″ сх. д. / 48.42139° пн. ш. 37.12889° сх. д. |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | — |
| Селищна влада | |
| Адреса | 85040, Донецька обл., Доборопільський р-н, с. Світле, вул. Побєди, 28 |
| Карта | |
Красноярське | |
Красноярське | |
| Красноярське у Вікісховищі |
Історія ред.
На карті 1861 року зазначено, що на місці нинішнього села розташований хутір Іванівка.
Поля навколо хутора належали дворянину, пану Роговському.Після смерті батьків, в 1909 році маєтком володів син Н.К.Роговський. Мав 1800 дес. землі, яка оброблялася кіньми і воломи. Мав парову мельницю. Постійних робочих було 36 чоловік. сезонних - 150.
В 1922 році з Чернігівської губернії на хутір переселяли людей цілими сім'ями, з усім господарським майном. Хутір став носити назву Чернігівка. Хутір розташовувався в логовині. У селі було дві довгі вулиці довжиною приблизно 3 км.
Під час війни хутір зайняли німці. Вони гнобили місцевих жителів забирали продукти харчування. На самому краю хутора німці зробили сильне зміцнення. Там, де було колгоспне управління, розташувався німецький штаб, цистерни з пальним, гармати.
Наприкінці літа 1943 року почався наступ червоної армії в районі хутора. Чотири рази хутір переходив з рук в руки, але в самому хуторі руйнувань не було. Снаряди перелітали хутір і вибухали аж за кладовищем, або недолітали і падали на-Куличках. Тільки один снаряд потрапив в дах баби Жучихи і стирчав там поки в хуторі не зайшли червоні і не розмінували його.
Примітки ред.
- Военно-топографическая карта Екатеринославской губернии. — 1861. — 35 с. (рос.)
- Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
Джерела ред.
- Елена Карпенко (27 серпня 2010). Слава и воля Доброго поля!. donbass.ua (рос.). ЗАО «Газета „Донбасс“». оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2022.
- Свято-Введенська церква «Довжина в життя шлях до своєї православної церкви».
| Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |