Крамаренко Петро Павлович (25 червня 1873, Київ — 16 вересня 1944, Харбін) — офіцер російської армії, учасник Білого руху.
Петро Павлович Крамаренко | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-майор (8.8.1917) генеральний хорунжий | ||||||
Загальна інформація | ||||||
Народження | 25 червня 1873 Київ | |||||
Смерть | 16 вересня 1944 (71 рік) Харбін | |||||
Військова служба | ||||||
Рід військ | піхота | |||||
Війни / битви | оборона Порт-Артура, Сибірський Льодовий похід | |||||
Нагороди та відзнаки | ||||||
|
Життєпис ред.
Народився у Києві, закінчив київську гімназію та Чугуївське піхотне училище. Брав участь у російсько-японській війні 1904—1905 років (оборона Порт-Артура), у боях був контужений.
Під час Першої світової війни командував полком, потім дивізією.
З 18.07.1917 р. до січня 1918 р — в. о. начальника 104-ї (1-ї Української) дивізії 1-го Українського корпусу.
Після більшовицького перевороту взяв активну участь в білому русі, спочатку в лавах Добровольчої армії, потім — у армії Колчака. За участь у «Сибірському льодовому поході» нагороджений орденом.
Після розгрому емігрував у Маньчжурію, де до смерті працював на КСЗ (Китайській Східній Залізниці).
Примітки ред.
- Біографія Петра Крамаренка [1] [ 10 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.