Кра́вченко Григо́рій Пантелі́йович (29 вересня (12 жовтня) 1912 — 23 лютого 1943) — радянський військовий льотчик-винищувач, генерал-лейтенант авіації. Перший у СРСР двічі Герой Радянського Союзу (1939).
| Григорій Пантелійович Кравченко | |
|---|---|
| | |
| Народження | 29 вересня (12 жовтня) 1912 Голубівка |
| Смерть | 23 лютого 1943 (30 років) Путиловське сільське поселенняd, Mginsky Districtd, Ленінградська область, РРФСР, СРСР загиблий у бою |
| Поховання | Некрополь біля Кремлівської стіни |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Вид збройних сил | ВПС СРСР |
| Рід військ | Винищувальна авіація |
| Освіта | Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків (1932) |
| Роки служби | 1931—1943 |
| Партія | ВКП(б) |
| Звання | Генерал-лейтенант авіації |
| Командування | 22-й винищувальний авіаційний полк ВПС Прибалтійського ОВО 11-та змішана авіаційна дивізія ВПС 3-ї армії 215-та винищувальна авіаційна дивізія |
| Війни / битви | Битва на озері Хасан Бої на Халхин-Голі Польський похід РСЧА Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
| Кравченко Григорій Пантелійович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 29 вересня (12 жовтня) 1912 року в селі Голубівка (нині Новомосковський район Дніпропетровської області) в селянській родині. Українець (в деяких джерелах вказується як росіянин).
З 1914 року жив у селі Пахомовка (нині Павлодарська область Казахстану), з 1923 року — в селі Звіриноголовське (нині Курганська область Росії). Закінчив 10 класів школи й 1-й курс Московського землевпорядного технікуму у 1931 році.
У лавах РСЧА з 1931 року. Закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків і був залишений при ній льотчиком-інструктором. У 1933—1934 роках проходив службу у стройових частинах ВПС СРСР.
Влітку 1934 року перейшов на льотно-випробувальну роботу до Науково-випробувального інституту ВПС СРСР. Брав участь у випробуваннях динамореактивних авіаційних гармат Курчевського (АПК-4 біс) на винищувачах І-Z.
У березні-серпні 1938 року брав участь у бойових діях у Китаї: командир авіаційної ланки, загону, ескадрильї. Здійснив на винищувачеві І-16 76 бойових вильотів, у 8 повітряних боях збив 6 літаків супротивника. 29 квітня 1938 року був збитий, здійснив вимушену посадку. У липні того ж року був збитий удруге, врятувався на парашуті.
Повернувшись із Китаю у листопаді 1938 року, продовжив льотно-випробувальну роботу. Провів державні випробування винищувачів І-16 типу 10 з крилом «М» та типу 17, І-16ПС. Здійснив низку випробувальних польотів на І-153 й ДІ-6.
У червні-вересні 1939 року брав участь у боях на річці Халхин-Гол: командир ескадрильї, 22-го винищувального авіаційного полку в складі 1-ї армійської групи. Здійснив кілька десятків бойових вильотів на винищувачеві І-16, у 8 повітряних боях сбив особисто 3 та у складі групи 4 літаки супротивника. 27 червня 1939 року через відсутність палива здійснив вимушену посадку на ворожій території й протягом 3-х діб виходив до своїх.
У вересні-жовтні 1939 року як радник брав участь у приєднанні Західної України. Згодом призначений начальником відділу винищувальної авіації Управління бойової підготовки ВПС РСЧА.
Учасник радянсько-фінської війни: з грудня 1939 по березень 1940 року — командир особливої авіаційної групи у складі 4-х полків (2 винищувальних та 2 бомбардувальних), що базувалась на території Естонії.
З травня 1940 року — начальник відділу винищувальної авіації Льотно-технічної інспекції ВПС РСЧА. З липня 1940 року — командувач ВПС Прибалтійського особливого військового округу.
У 1941 році закінчив Курси удосконалення командного складу (КУКС) при Військовій академії Генштабу.
Учасник німецько-радянської війни від червня 1941 року. Командував 11-ю змішаною авіаційною дивізією на Західному і Брянському фронтах. З листопада 1941 року — командувач ВПС 3-ї армії Брянського фронту, з березня 1942 року — командир 8-ї ударної авіаційної групи Ставки ВГК. У травні 1942 року сформував і очолив 215-ту винищувальну авіаційну дивізію, з якою воював на Калінінському і Волховському фронтах.
23 лютого 1943 року на винищувачеві Ла-5 загинув у повітряному бою поблизу села Синявине Кіровського району Ленінградської області. Похований у Москві, в некрополі Кремлівської стіни.
Нагороди Редагувати
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1939 року за мужність і героїзм, виявлені при виконанні військового долгу, командиру винищувальної авіаційної групи радянських добровольців у Китаї Кравченку Григорію Пантелійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав медаль «Золота Зірка» (№ 120).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, виявлені у боях, командир 22-го винищувального авіаційного полку 1-ї армійської групи майор Кравченко Григорій Пантелійович удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу. Після затвердження знаку особливої відзнаки 4 листопада 1939 року отримав другу медаль «Золота Зірка» (№ 1/ІІ).
Нагороджений також двома орденами Червоного Прапора (14.11.1938, 19.01.1940), орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (1943), «Знак Пошани» (25.05.1936) і монгольським орденом Червоного Прапора (10.08.1939).
Пам'ять Редагувати
У селі Голубівка встановлено бронзове погруддя Г. П. Кравченка.
Ім'ям Григорія Кравченка названо вулиці у містах Москва і Курган.
Примітки Редагувати
- Вікісховище — 2004.
- [. Архів оригіналу за 3 січня 2019. Процитовано 3 квітня 2022. «Подвиг народа»: Нагородний лист. (рос.)]
Джерела та література Редагувати
- Л. М. Хойнацька. Кравченко Григорій Пантелійович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 273. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
Посилання Редагувати
- Біографія Г. П. Кравченка на сайті «Красные Соколы» [ 22 лютого 2015 у Wayback Machine.] (рос.)