Ко́хтла-Я́рве (ест. Kohtla-Järve) (з 1946 р.) — місто на північному сході Естонії. Розташоване на сланцевих покладах, видобуток якого є основним видом діяльності в місті. Значний розвиток отримали в місті і галузі промисловості, не пов'язані з сланцем — виробництво будівельних матеріалів, швейне виробництво, металообробка.
| Кохтла-Ярве ест. Kohtla-Järve | ||
|---|---|---|
| ||
| Основні дані | ||
| 59°24′ пн. ш. 27°17′ сх. д. / 59.400° пн. ш. 27.283° сх. д.Координати: 59°24′ пн. ш. 27°17′ сх. д. / 59.400° пн. ш. 27.283° сх. д. | ||
| Країна | Естонія | |
| Адмінодиниця | Кохтла-Ярве[d] | |
| Столиця для | Кохтла-Ярве[d] (city) | |
| Засновано | 1946 | |
| Площа | 39,34 км² | |
| Населення | 33 675 осіб (1 січня 2023) | |
| Міста-побратими | Нордерштедт, Оутокумпу, Кедайняй, Саранськ | |
| Часовий пояс | UTC+2 (Естонія) | |
| GeoNames | 591260 | |
| Міська влада | ||
| Мер міста | Ljudmila Jantšenkod | |
| Вебсайт | kohtla-jarve.ee | |
| Мапа | ||
| | ||
| | ||
| Кохтла-Ярве у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Місто Кохтла-Ярве знаходиться на північному сході Естонії, у повіті Іда-Вірумаа, поблизу Талліннсько-Нарвської залізниці. Площа — 46 квадратних кілометра. Складається з шести окремо розташованих частин міста: Агтме, Війвіконна, Кукрузе, Ору, Сомпа та Ярве. Район Агтме розташований на південь від центру повіту і складається з Агтме, Пуру, Ійдла і Тамміку. Великі промислові підприємства (видобуток сланцю, електростанція, комбінат будматеріалів) знаходяться у південно-східному Старому Агтме. Між Агтме і Йихві розташований житловий район Ійдла.
Історія Редагувати
Кохтла-Ярве отримав статус міста трохи більше ніж півстоліття тому. Однак поселення на його території існувало давно. Так, до 1241 року відноситься перша згадка в Данській поземельній книзі про село Ярве (там воно називається Jeruius). Нинішня частина міста Кукрузе вперше згадується також в 1241 (Kukarus), а Сомпа — в 1420 році (Soenpe). Найімовірніше, на місці нинішнього Кохтла-Ярве так і не виникло б міста, якби не горючий сланець, поклади якого в місцевих краях досить значні. Образно кажучи, горючий сланець — це «тверда нафта». Про те, що цей камінь може горіти, місцеві жителі знали давно. Існують легенди, які розповідають про те, яким чином це було помічено. Згідно з однією з них, колись у давні часи пастухи, розпалюючи багаття, мали звичай викладати навколо них кільце з каменів. Зазвичай для цього використовували вапняк, але одного разу скористалися жовтувато-коричневими камінням, яких виявилося чимало в тому місці. Пастухам важко було повірити своїм очам, коли вони побачили, як спекотно ці камені палають разом з дровами. За іншою легендою якийсь селянин збудував собі лазню зі сланцю. Варто було розтопити її, як загорілися стіни — на превеликий подив селянина і всіх сусідів.
Однак довгий час сланець залишався в очах місцевого населення всього лиш дивним курйозом, який не мав практичного значення. Використовувати його як паливо не було потреби, адже навколо вистачало лісів. До того ж палаючий сланець виділяє занадто багато кіптяви.
Уродженці Редагувати
- Хейно Мандрі (1922—1990) — естонський радянський актор театру і кіно
- Волков Сергій Віталійович (* 1981) — російський хокеїст.
- Надія Чорнобай (1985—2015) — естонська художниця, член Естонської спілки живописців.
- Володін Олександр Олександрович (* 1990) — естонський шахіст.
Джерела Редагувати
Примітки Редагувати
- Land Board — 1990.
- Департамент статистики Естонії — 1991.
Посилання Редагувати
- kohtla-jarve.ee — офіційний сайт міста
| Це незавершена стаття з географії Естонії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |