Альба — Алба, Албенех (ірл. Alba, Albanach) — давньоірландська назва території нинішньої Шотландії та королівства, що там розташовувалось.
Населення ред.
Королівство Альба було населене різними племенами, які ввійшли в історію під загальною назвою «пікти». Античні автори повідомляють про племена які населяли Альбу: каледонії, вакомаги, тедзали, венікони, епідії, креони, карнонаки, керени, деканти, смерти, луги, корнавії. Одні з цих племен мали кельтське походження, походження інших — незрозуміле. Античні автори називали Альбу словом Каледонія (назва незрозумілого походження, можливо кельтського, можливо ще доіндоєвропейського).
Історія ред.
Ірландські історичні перекази та легенди говорять про існування «королівства Альба» яке було під владою єдиного короля в період з 100 року до нової ери до 850 року нової ери. Історики сумніваються в існуванні «королівства Альба» в стародавні часи, проте історичним фактом є існування Королівства піктів у V — ІХ століттях, яке ірландці називали «королівство Альба». Згідно з давніми ірландськими переказами та легендами чимало подій пов'язаних з історією Ірландії, історією ірландських верховних королів відбувались в королівстві Альба. Верховні королі Ірландії одружувалися з принцесами Альби, багато ірландських королів та принців після усунення їх від влади повстанцями чи заколотниками знаходили притулок у королів Альби. В Альбі сини верховного короля Ірландії Еохайда Мугмедона навчалися військовому мистецтву. Чимало філідів Ірландії, зокрема Неде, вчилися в Альбі у тамтешніх мудреців та поетів. В ірландських скелах згадується мудрець і поет Альби Еоху Ехбел. Багато ірландських принців, перебуваючи у вигнанні (у своїх родичів — королів Альби) набирали там військо і повертались в Ірландію зі зброєю та армією повертати чи здобувати собі владу.
Під поняттям «Альба» у давній Ірландії розуміли всю територію нинішньої Шотландії на північ від валу Адріана та територій захоплених римлянами. Пізніше, коли скотти захопили частину Альби і утворили там королівство Дал Ріада, територія Альби суттєво зменшилась.
З Альби походила королева Ірландії Ехьне Імгел (Ейтне Імгел) (ірл. — Eithne Imgel) — мати верховного короля Ірландії Туатала Техтмара (80 — 100 роки правління), який майже все своє життя провів у вигнанні при дворі короля Альби і тільки на старість років відвоював трон за допомогою армії набраної в Альбі.
Чимало королів Ірландії здійснювали походи в Альбу з метою захопити території чи накласти данину на це королівство. Інколи це вдавалося. Так, повідомляється в ірландських літописах, що королівство Альба платило данину ірландцям у часи правління короля Ірландії на ймення Крімптан МакФідах (351—368 роки правління). Але Альба відмовилась платити данину і Крімптан МакФідах вирушив туди в похід, проте вимушений був повернутись назад, коли довідався, що в Ірландії проти нього почалось повстання.
Інколи в ірландських літописах повідомляється, що королі здійснювали походи «в Альпи». Очевидно, це помилка переписувача і мова йде не про гори Альпи, а про королівство Альба, бо інколи назва королівства писалась через «п» — «Альпа», «Алпа». Повідомляється, що король Ірландії Ніл Дев'яти Заручників відмовився брати заручників від королівства Альба. Але це повідомлення є сумнівним і, очевидно, є результатом редакції середньовічних переписувачів. Згідно з літописами під час походу в Альбу загинув верховний король Ірландії Нат І мак Фіахрах (395—418 роки правління) при штурмі фортеці, якою володів Парменій або Форменій.
У III—IV століття на територію королівства Альба переселились ірландські племена скоттів і утворили на заході Альби своє королівство Дал Ріада. Протистояння Цих королівств завершилося тим, що у 839 році король скоттів і королівства Дал Ріада — Кеннет МакАлпін захопив всю територію королівства Альба та майже повністю знищив населення цього королівства.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Хендерсон І. Пікти. — М.: Центрполиграф, 2004. — 216 с.
- Косиков Г. К. (ред.) Легенди і міфи середньовічної Ірландії. — М.: Вид-тво Московського університету, 1991. — 284 с.
- Пауел Т. Кельти. — М.: Центрполиграф, 2003. — 230 с.
- Діллон М. Чедвік Н. К. Історія кельтських королівств. — М.: Вече, 2006. — 512 с.