Перед створенням Австралійського Союзу в 1901 році, п'ять з шести окремих колоній, які стали його штатами, мали свої військово-морські сили для місцевої оборони. Колоніальні військово-морські сили підтримували кораблі Королівського військово-морського флоту Австралійської станції, яка була створена в 1859 році. Окремі колонії зберігали контроль над своїми флотами до 1 березня 1901 року, коли було створено військово-морські сили Співдружності, які стали основою Королівського австралійського військово-морського флоту.
Новий Південний Уельс Редагувати
Морська бригада Нового Південного Уельсу Редагувати
Під час боксерського повстання, морські бригади з Нового Південного Уельсу, Вікторії і Південній Австралії були в складі британського контингенту під командуванням Альфред Gaselee, успішної експедиції багатонаціональних сил, яка зняла облогу з кварталу дипломатичних представництв у Пекіні в 1900 році. Морська бригада Нового Південного Уельсу складалася з 25 осіб з корпусу морської піхоти Нового Південного Уельсу.
Добровольці Військово-морської артилерії Нового Південного Уельсу Редагувати
На початку XIX століття уряду Нового Південного Уельсу почав будівництво військово-морських укріплень в гавані Сіднея. Однак рівень безпеки був досить слабким. У листопаді 1839 році військовому кораблю США «Vincennes» вдалося прослизнути в Сіднейську бухту непоміченими під покровом ночі, на превеликий подив жителів Сіднею наступного ранку. Коли Сідней став основною базою для Королівського військово-морського флоту в Австралії, уряд Нового Південного Уельсу не мав жодного стимулу для створення власних військово-морських сил. Це почуття безпеки закінчилося з початком Кримської війни і в 1854 році уряд доручив проведення тендерів на будівництво канонерського човна для надання допомоги в оборони Сіднею. Корабель був названий «Spitfire» і стала першим морським судном, отриманим австралійським колоніальним урядом. Хоча він був перероблений з цивільного судна «Спітфайр», тим не менш, є першим військовим кораблем, що побудували в Австралії. «Спітфайр» залишався на службі Нового Південного Уельсу у колоніальному флоті аж до 1859 року, коли він був переданий Квінсленду.
Після будівництва «Спітфайр» (спушений на воду 4 квітня 1855) уряд Нового Південного Уельсу не зробив ніяких подальших кроків у розвитку військово-морських сил до тих пір, поки не була сформована морська бригада з 120 осіб у 1863 році. Втім після продажу «Спітфайр» бригада не мала власних кораблів, поки у кінці 1870-х не було почато будівництво двох міноносців другого класу, які побудували у Сіднеї. У 1882 році Королівський флот передав Новому Південному Уельсу корвет «Волверін», який використовувався до 1892 як навчальний корабель.
Квінсленд Редагувати
Формування Морських Сил оборони Квінсленду відбулося в 1883 році. Їх метою було допомогти в обороні протяжної берегової лінії колонії. Для їх оснащення уряд колонії придбав два канонерські човни та міноносець. Один з цих канонерських човнів, Paluma, був позичений Королівському флоту для здійснення досліджень Великого бар'єрного рифу та Східного узбережжя Австралії.
Наступні придбанні кораблі перетворили військово-морські сили Квінсленду на другі за розміром в Австралії. Так п'ять барж було перероблено у допоміжні канонерські човни. Ці 450 тонні кораблі, озброєнні 127 міліметровими гарматами, стали найбільшими, побудованими у австралійських колоніях до їх об'єднання у Федерацію. Також було придбано ще один міноносець, мінний загороджувач та патрульний корабель. Також було створено морські бригади у найбільших містах узбережжя.
Південна Австралія Редагувати
У 1880-х роках у Південній Австралії почалися перші кроки в напрямку створення Військово-морських сил. Сер Вільям Ван, а, тоді генерал-губернатор Південної Австралії, був найвпливовішим захисником ідеї колоніального флоту. У вересні 1884 у колонію прибув 920 тонний канонерський човен «Протектор», на той час найсучасніший корабель у будь-якому з колоніальних флотів.
Тасманія Редагувати
У середині 1830-х років у колонії Землі Ван-Дімена була побудована і експлуатувалася озброєна шхуна «Еліза». Судно було побудовано в Порт-Артурі (Тасманія) і і використовувалось для проведення антипіратських патрулів, а також забезпечення безпеки виправної колонії. У 1883 році Тасманія купила міноносець другого класу ТБ 191.
Вікторія Редагувати
Військово-морські сили Вікторії Редагувати
Колонія Вікторія приступила до будівництва свого першого озброєного судна в 1853 році, «Вікторія», яка була спущена на воду 30 червня 1855 року і прибув до колонії на 31 травня 1856 року. Корабель брав участь у Маорійських війнах, а також забезпечив доставку першої ікри форелі на Тасманію.
Після успіху Вікторії, колоніальний уряд Вікторії замовив панцерник «Цербер» і отримав у подарунок композитний вітрильник з паровою машиною «Нельсон». У 1884 колонія придбала ще кілька кораблів, включаючи міноносець першого класу, два міноносці другого класу та дві канонерки.
Західна Австралія Редагувати
Західна Австралія не мала власного колоніального флоту, оскільки не домоглася самоврядування до 1890 року. Однак, у 1879 році підрозділи ополчення, відомий як Морські артилеристи Фрімантлу був створений для надання допомоги в обороні Порт Фрімантл. Особовий склад підрозділу складався з колишніх моряків королівських ВМС, довірених матросів з торгових суден та інших добровольців.
Підрозділ був оснащений двома мідними 6-фунтовими польовими гарматами; ці гармати без передків, що обмежувало їх рух. У 1889 році ці гармати були замінені двома 9-фунтовими гарматами, в комплекті з передками і повозками.
Військово-морські Сили Співдружності Редагувати
Колонії зберігали контроль над своїми військово-морськими силами флотами до 1 березня 1901 року, коли були створені військово-морські сили Співдружності. Королівський австралійський військово-морський флот був утворено в 1911 році. 4 жовтня 1913, новий флот проходив через вхід у гавань Сіднею у складі лінійного крейсера, трьох легких крейсерів і трьох ескадрених міноносців, в той час як кілька інших кораблів перебували ще в стадії будівництва. Таким чином, Австралійський військово-морський флот вступив в Першу Світову війну як досить грізна сила.
Примітки Редагувати
- Creighton, Kenelm (18 квітня 1986). . Royal Australian Navy News. Volume 29 (No. 7). Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 1 липня 2015.
- Dean Boyce, 'The Wolves are at the door: Sydney's century of invasion fears', 2011, p. 39.
- The Maitland & Hunter River General Advertiser, 11 August 1855
- McIntyre, Paul; Chris Wisby (9 травня 2009). When's a submarine not a submarine?. Australian Broadcasting Corporation. Процитовано 13 березня 2013.
- U.S. Gazette 10 December 1853
- Dennis et al 2008, pp. 466—470.
- Macdougall 1991, p. 23.
Література Редагувати
- Dennis, Peter (2008). The Oxford Companion to Australian Military History (вид. Second). Melbourne: Oxford University Press Australia & New Zealand. ISBN 978-0-19-551784-2.
- Gillett, Ross; Colin Graham (1977). Warships of Australia. Rigby Limited. ISBN 0-7270-0472-7.
- Macdougall, A. (1991). Australians at War: A Pictorial History. The Five Mile Press. ISBN 1-86503-865-2.
- Turner, Trevor (2016). 'Brave Hearts and Loyal': The New South Wales Naval Artillery Volunteers 1882–1902. Sabretache (Military Historical Society of Australia) LVII (4, December): 50–57. ISSN 0048-8933.