Колеч-Мечеть (крим. Küleç Meçit, Кулеч-Мечит) — мечеть споруджена за часів Кримського ханства з медресе, азізом Ахмеда-ефенді і тюрбе над ним в Колеч-Мечеть у долині річки Чурюк-Су. Перші письмові згадки про храмовий комплекс відносяться до XVII століття, однак його зведення, на думку дослідників, можна датувати й ранішим періодом, імовірно XV—XVI століттями. Після захоплення Криму радянською владою мечеть закрили, а на початку 1950-х років храмовий комплекс повністю знищено.
| Колеч-Мечеть | |
|---|---|
| | |
| 45°09′35″ пн. ш. 35°15′37″ сх. д. / 45.15977777780577185° пн. ш. 35.26044444447177284° сх. д.Координати: 45°09′35″ пн. ш. 35°15′37″ сх. д. / 45.15977777780577185° пн. ш. 35.26044444447177284° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Розташування | Україна, АР Крим, Колеч-Мечеть |
| Будівельна система | Забутовка |
| Стиль | Османська архітектура |
| Належність | сунізм |
| Оригінальна назва | крим. Küleç Meçit |
| Колеч-Мечеть (мечеть) (Автономна Республіка Крим) | |
| Колеч-Мечеть у Вікісховищі |
Як об'єкт архітектури досліджувався в 1920-ті роки експедицією під керівництвом архітектора та реставратора Бориса Засипкіна.
Історія ред.
Перша згадка про мечеть у селі Колеч-Мечеть або Колайджа-Месджід, тобто «мечеть на зручному місці» (нині південно-східна околиця села Новопокровка Кіровського району Криму) міститься в працях османського мандрівника Евлії Челебі, який відвідав це татарське селище в 1666—1667 роках:
Село Коледж розташоване недалеко від фортеці Кефе. Там 200 татарських будинків, соборна мечеть із високим куполом і кам'яним мінаретом, лазня і будівлі, криті свинцем. Там є сади і виноградники, це упорядковане село. Тут жив шейх — святий Ахмед-ефенді з Коледжу, провісник і великий султан. Тепер у нього 40 тисяч мюридів із голеними вусами, він — їхній ватажок на Шляху. 40 тисяч мюридів із роду тих, що носять лахміття, живуть у Криму, це вірні закохані. На його могилі безмежні благодіяння тим, хто приходить і йде, багатіям і вбогим, вночі і вдень.Оригінальний текст (рос.)Деревня Коледж расположена недалеко от крепости Кефе. Там 200 татарских домов, соборная мечеть с высоким куполом и каменным минаретом, баня и строения, крытые свинцом. Там имеются сады и виноградники, это — благоустроенная деревня. Здесь жил шейх — святой Ахмед-эфенди из Коледжа, предсказатель и великий султан. Теперь у него 40 тысяч мюридов с бритыми усами, он — их предводитель на Пути. 40 тысяч мюридов из рода носящих рубище живут в Крыму, это верные влюблённые. На его могиле безграничны благодеяния приходящим и уходящим, богачам и нищим, ночью и днём.
Будівля проіснувала аж до 1950-х років, після чого її знесено разом із залишками будівель Колеч-Мечеті. Дослідження, зйомка, а також збереження його найцінніших архітектурних та історичних фрагментів не проводилися.
Дослідження храмового комплексу проведено наприкінці 1920-х років із подачі історика і етнографа Усеїна Боданінського, який тоді обіймав посаду директора Ханського палацу в Бахчисараї, і зумів привернути до дослідження збережених пам'яток історії і культури Кримського ханства увагу фахівців з Москви, зокрема, мистецтвознавця-реставратора Б. М. Засипкіна. Письмові і фотографічні матеріали досліджень останнього, опубліковані 1927 року, до теперішнього часу є практично єдиним джерелом наукової інформації щодо зниклої пам'ятки кримськотатарського зодчества. У 1937-1938 роках У. Боданінського та Б. М. Засипкіна репресовано, а їхній науковий доробок практично не був відомим аж до розпаду СРСР.
Архітектура ред.
Архітектура мечеті відповідає зразкам ранньої архітектури Кримського ханства. Основна будівля квадратна у плані, її вінчав восьмигранний барабан зі сферичним куполом на вітрилах, у давнину зі свинцевою покрівлею. Стіни були зовні складені з великих блоків якісно обтесаного каменю, з забутовкою середини стіни, загальною товщиною від 0,8 до 1 метра. В основній залі було два яруси вікон зі стрілчастими арками. Вхідний портал був заввишки на половину основної будівлі, на його кутах були виконані контрфорси. Ліворуч від вхідної групи розташовувся 12-гранний мінарет на квадратній основі заввишки до 25 метрів, увінчаний конічним куполом. Із внутрішнього оздоблення відзначено пишний різьблений міхраб із сельджуцькими мотивами. Мечеть найближча за архітектурою до мечеті Ескі-Сарай поблизу Піонерського, колишнього Джолмана, яка датується XIV—XV століттями.
Б. М. Засипкін розглядав архітектуру мечеті в контексті переклички загальномусульманських мотивів, між древніми формами і пізньою класичною спадщиною школи Сінана:
Мечеті в селищах Колеч-мечеть і Карагез є зразками провінційних відображень і продовженням поширення купольних мечетей османського типу по Криму, причому в них поряд із тими традиціями, застосованими Ходжі Сінаном, використовувалися в декораціях давніші сельджуцькі елементи і в поєднанні виявлявся дещо своєрідний місцевий відтінок кримської гілки великого і прекрасно квітучого дерева мистецтва Ісламу.Оригінальний текст (рос.)Мечети в селениях Колечь-мечеть и Карагез являются примерами провинциальных отображений и продолжением распространения купольных мечетей османского типа по Крыму, причем в них наряду с теми традициями, кои были применены Ходжи Синаном, употреблялись в декорациях более древние сельджукские элементы и в сочетании проявлялся несколько своеобразный местный оттенок крымской ветви большого и прекрасно цветущего дерева искусства Ислама.
Дюрбе-ротонда ред.
За 650 метрів на південний схід від мечеті поряд із курганом № 2134 було розташоване тюрбе типу ротонда над, імовірно, могилою Ахмеда-ефенді, сліди фундаменту якого нині майже не збереглися, імовірно в точці 45°09′13″ пн. ш. 35°15′44″ сх. д. / 45.153740° пн. ш. 35.262107° сх. д.. Під час обстеження ділянки виявлено деяку кількість дрібних бутових каменів, фрагментів черепиці та поливної кераміки. Нині ця територія зайнята залишками мусульманського кладовища, приватними городами та орним полем.
Література ред.
- Эвлия Челеби. Книга путешествия. Крым и сопредельные области. (Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века). / Вступит. статья, перевод с османского языка, комментарии Е. В. Бахревского. — Историко-археологический фонд «Наследие тысячелетий» Изд. 2-е, исправл. и доп.. — Симферополь : Изд-во «ДОЛЯ», 2008. — 272 с. — 2000 екз. — ISBN 978-966-366-159-9.
- Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник / Под ред. Г. Н. Гржибовской. — Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. — 464 с. — ISBN 966-7503-22-4.
- Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар : [ 18 лютого 2020] // Крым: Общественно-научный и экскурсионный журнал. — М.- Л. : Госиздат, Тип. Красный Пролетарий, 1927. — № 2 (4). — С. 113 – 168.
- Б. Н. Засыпкин (некролог) : [ ][] // Архитектурное наследство Вып. 8.. — М., 1957. — С. 189.
- Бабенко Г. А., Дюличев В. П. Шедевры мусульманской архитектуры Крыма. — Симферополь : Симферопольская городская типография, 2008. — 320 с. — ISBN 978-966-2913-83-5.
- Гаврилов А. В. Средневековые памятники Юго-Восточного Крыма (материалы к археологической карте) : [ ][] // Сугдейский сборник. — Киев-Судак, 2008. — № III. — С. 331—384.
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ Гаврилов А. В. Средневековые памятники Юго-Восточного Крыма (материалы к археологической карте) : [ ][] // Сугдейский сборник. — Киев-Судак, 2008. — № III. — С. 331—384.
- Эвлия Челеби. Книга путешествия. Крым и сопредельные области. (Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII века). / Вступит. статья, перевод с османского языка, комментарии Е. В. Бахревского. — Историко-археологический фонд «Наследие тысячелетий» Изд. 2-е, исправл. и доп.. — Симферополь : Изд-во «ДОЛЯ», 2008. — 272 с. — 2000 екз. — ISBN 978-966-366-159-9.
- ↑ Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар : [ 18 лютого 2020] // Крым: Общественно-научный и экскурсионный журнал. — М.- Л. : Госиздат, Тип. Красный Пролетарий, 1927. — № 2 (4). — С. 113 – 168.
- В. Ф. Козлов (12 Февраля 2014). . Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 26 травня 2020.
- Б. Н. Засыпкин (некролог) : [ ][] // Архитектурное наследство Вып. 8.. — Москва, 1957. — С. 189.
- Бабенко Г. А., Дюличев В. П. Шедевры мусульманской архитектуры Крыма. — Симферополь : Симферопольская городская типография, 2008. — 320 с. — ISBN 978-966-2913-83-5.
- Крикун Е. В. Памятники крымскотатарской архитектуры (XIII-XX вв.). — Симферополь : Крымучпедгиз, 1998. — 112 с.