Монасти́рі Кокубу́н або Кокубу́н-дзі́ (яп. 国分寺, こくぶんじ, «провінційні монастирі») — всеяпонська мережа підвідомчих державі буддистських чоловічих і жіночих монастирів, які були споруджені у кожній провінції країни за наказом імператора Сьому у 741 році (13 році Тенпьо). Завданням цих монастирів було вимолювання у будд і бодхісаттв спокою і захисту для Японської держави, а точніше її уособлення — імператорської родини та членів уряду.
| Монастир Кокубун | |
| Дата створення / заснування | 741 |
|---|---|
| Засновник | Імператор Сьому |
| Країна | Японська Держава |
| Юрисдикція | Провінції Японії |
| Монастир Кокубун у Вікісховищі |
Історія спорудження Редагувати
Існує теорія, за якою перші провінційні храми були споруджені у 685 році за наказом імператора Темму. Згідно з цим указом біля будинків провінційних адміністрацій слід було звести невеликі храми, а у деяких адміністративних будівлях поставити буддистські образи і писання. За «Ніхон сьокі» повеління монарха було таким:
| Нехай у кожному [державному] домі в провінціях збудують буддистські каплиці, і поставивши у них зображення будд і сутри вклоняються їм. |
Опоненти цієї теорії вказують на те що, імператор Темму не мав загальнодержавної програми спорудження монастирів у провінціях, не мав наміру перетворювати буддистські каплиці, які згадуються у його указі, на підвідомчі центральному уряду установи і, найголовніше, не називав ці будівлі словом кокубундзі, тобто «провінційними монастирями».
З цих причини більшість дослідників притримується думки, що зведення мережі буддистських храмів відбулося саме за правління імператора Сьому у першій половині 8 століття. В цей час країну спіткало чимало лихоліть — епідемія віспи, голод, повстання північних племен еміші та погіршення відносин з корейською державою Сілла. За цих несприятливих обставин монарх прийняв чернечий постриг і, сподіваючись на поміч Будди, наказав переписати весь буддистський канон і читати його у столичних храмах, молячись за стабільність, видужання хворих та багатий врожай всіх злаків. За планом Сьому, священні писання мусили копіюватися і читатися по всій Японії, але оскільки у провінціях бракувало підвідомчих монастирів, він наказав побудувати їх Зразком для спорудження такої мережі монастирів стала система буддистських храмів Дайундзі (大雲寺) у тогочасному Китаї.
Згідно з «Сьоку Ніхонґі» основні кроки із втілення програми будівництва всеяпонської сітки монастирів були такі:
- У червні 737 року імператор звелів провінційним адміністраціям придбати образи будди Шак'ямуні та сутру «Дайхання».
- У грудні 737 року було наказано провінційним адміністраціям переписати «Лотосову сутру» і спорудити семиярусні пагоди біля будинків адміністрацій.
- У вересні 740 року, після повстання Фудзівари Хіроцуґу, монарх наказав переписати по всіх провінціях сутру «Кандзеон» і закупити образи бодхісатви Каннон.
- У січні 741 року дохід з земель повстанців Фудзівари, що були конфісковані у різних провінціях, виділявся на будівництво мережі провінційних монастирів.
Нарешті, у лютому 741 року імператор Сьому видав указ, за яким передбачалося:
- Звести по два монастирі — чоловічому (金光明四天王護国之寺, Конкомьо сітен’о ґококу но тера) і жіночому (法華滅罪之寺, Хокке мецудза но тера) — у кожній провінції.
- Помістити писану золотом сутру «Сайсьо'о» (最勝王経) у пагоді чоловічого монастиря
- Виділити чоловічому монастирю 50 селянських дворів і 10 тьо заливних рисових полів, а жіночому — лише 10 тьо заливних рисових полів на життєві потреби
- Обмежити особовий склад чоловічого монастиря до 20 ченців, а жіночого — до 10 черниць.
- Зобов’язати монахів і монахинь читати восьмого числа щомісячно усі сутри монастиря, вимолюючи у будд здоров’я для імператора та його близьких, і спокою в державі.
Програма будівництва монастирів реалізовувалася по всій країні неодномірно. Темпи виконання робіт залежали від фінансів провінції, зацікавленості місцевих начальників у будівництві, розмірі пожертв від центрального уряду і знаті, рівні майстрів і політико-культурних особливостях провінцій. Загалом більшість монастирів було завершено у 780-х роках. Центральним монастирем Кокубундзі вважався буддистський храмовий комплекс у тогочасній столиці Нара — Тодайдзі.
Топоніми «Кокубундзі» Редагувати
Багато середньовічних міст і містечок Японії отримали свої назви «Кокубун» або «Кокубундзі» завдяки розташуванню у них однойменних монастирів Кокубундзі. Навіть після руйнації багатьох храмів, ці міста продовжували зберігати свої назви, прив’язані до монастирів. Окрім цього, містечка та райони сучасних міст з назвою «Хоккедзі» ймовірно були місцем знаходження жіночих монастирів. Саме завдяки цим топонімам, японські археологи та історики віднаходять місця зруйнованих храмів і реставрують їх.
Найвідомішими самоврядними містами і містечками, які носять назву Кокубундзі є місто Кокубундзі у префектурі Токіо, містечка Кокубундзі префектури Каґава і Кокубундзі префектури Тотіґі.
Список Редагувати
Література Редагувати
- (яп.) 角田文衛編『国分寺の研究』(Цунода Бунпей. Дослідження кокубундзі)
- (яп.) 石田茂作『東大寺と国分寺』(Ісіда Мосаку. Тодайдзі і кокубундзі)
Монастир Кокубун // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання Редагувати
- (яп.)
- (яп.)