Козари́ — село в Україні, у Носівському районі Чернігівської області. Населення становить 750 осіб. Орган місцевого самоврядування — Носівська міська громада.
| село Козари | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Носівський район |
| Рада | Носівська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1650 |
| Населення | 750 |
| Площа | 0,048 км² |
| Густота населення | 15625 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17122 |
| Телефонний код | +380 4642 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°56′28″ пн. ш. 31°24′12″ сх. д. / 50.94111° пн. ш. 31.40333° сх. д.Координати: 50°56′28″ пн. ш. 31°24′12″ сх. д. / 50.94111° пн. ш. 31.40333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 114 м |
| Водойми | Остер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17122, Чернігівська обл., Носівський р-н, с. Козари, вул. Незалежності, 57 |
| Карта | |
Козари | |
Козари | |
| Мапа | |
| Козари у Вікісховищі |
Північний куток села називають Люлівщина, південно-східний — Бондарі.
Природа ред.
Неподалік від села розташовані: ботанічний заказник «Козарська Дача» і ботанічна пам'ятка природи «Козарська Дача».
Пам'ятки археології ред.
Поблизу села розташована багатошарова пам'ятка археології. Займає мисоподібний виступ першої над заплавної тераси річки Остер. Культурні шари: трипілля, підкурганне трупо-покладення скіфського часу, гунський час. У 2001 р. експедицією Інспекції з охорони пам'яток історії та культури Управління культури Чернігівської облдержадміністрації було досліджено 2000 м² площі. Виявлено 20 ям округлої та овальної форми діаметром 1—1,8 м, що містили фрагменти кераміки софіївського типу етапу СІІ.
Історія ред.
Давні часи ред.
Населений пункт Kozar позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах.
Час німецької окупації ред.
10 вересня 1941 року останні частини радянських військ, які відступали, пройшли через Козари, а в ніч на 11 вересня село було зайняте німцями. Першими загинули від рук німецьких військових голова сільради Гаврило Москалець, голова колгоспу Іван Харченко, начальник пошти Опанас Опанасенко та два лісничі.
У час німецької окупації між селами Ставиське та Козари радянські військовополонені проклали пряму дорогу, що проходить через ліс на півночі від теперішнього села Пилятин (до 1947 — Берков). Місцеві жителі називають її «німецька дорога».
11 березня 1943 року у відповідь на дії в околицях села радянських партизанів, село спалене німецьким каральним загоном, а майже всі люди, які на той час мешкали в селі, були знищені. Близько 6-ї години ранку, німці оточили село і почали розправу — 270 людей похилого віку, жінок і дітей були розстріляні в сільському клубі. У місцевій школі розстріляли понад 200 дітей разом з учителями.
Виконавець злочину: каральна експедиція СД, до складу якої входили німці, мадяри і близько 100 військовослужбовців чернігівського карального батальйону СД. Кількість загиблих — 3908 жителів. Повністю спалено 870 дворів селян і всі громадські об'єкти. Село фактично перестало існувати.
Повоєнний час ред.
В кінці 1950-х на трьох вулицях на околиці села побудувалися переселенці з села Бондарі (Козелецький район). Цей куток у Козарах з того часу називається — Бондарі.
1963 року до 20-их роковин Козарівської трагедії стараннями місцевих жителів збудували пам'ятник Матері. Невеличкий пам'ятник-нагадування про тисячі загиблих.
11 березня 2016 року в Козарах відкрили невеличкий пам'ятний знак усім, хто прийняв мученицьку смерть 73 роки тому.
Музей ред.
У селі діє Народний історико-краєзнавчий музей. У 2009 завідувачка музею, Лідія Федорівна Харченко удостоєна Почесної грамоти Кабінету Міністрів України за багаторічну і сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок у збереження пам'яток історії та культури, розвиток музейної справи.
Видатні люди ред.
- Гарасько Петро — кобзар
- Крупко Василь Олександрович (1960, Козари) — майстер спорту з легкої атлетики
- Крупко Петро Миколайович (1958) — український політик, у селі провів дитинство і шкільні роки.
- Лопата Андрій Іванович (1935—2013) — український літератор, автор двох книг, рідний брат художника і письменника Василя Лопати — 25 років працював директором Козарської восьмирічної, потім середньої школи. Помер і похований у Козарах.
- Пероганич Юрій Йосипович (1961) — громадський діяч, жив у Козарах у 1975—1977. У 1976 закінчив Козарську восьмирічну школу.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Жарова Т. М., Жаров В. Г., Терпиловський Р. В. Дослідження в зоні новобудов на Чернігівщині // Археологічні відкриття в Україні 2000—2001 рр. — К., 2002. — С. 119
- . Архів оригіналу за 2 Травня 2013. Процитовано 10 Вересня 2015.
- . Архів оригіналу за 8 Серпня 2015. Процитовано 10 Вересня 2015.
- ↑ Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам’яті, Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією». // Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 224 с. ISBN 978-966-2646-43-6. — 2013. — 29 жовтня. — С. 16-18. з джерела 29 Березня 2017. Процитовано 7 Квітня 2016.
- Україна молода, Номер 132 за 19 липня 2008, Мальовничий привид «відстріляного» Задесення. Автор Володимир Костенко. [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] Перевірено 2009-06-04
- Губернатор повернувся з села [ 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] «Високий вал»
Посилання ред.
- Козары // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 275-276. [ 27 Травня 2016 у Wayback Machine.]
- Козары // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1872. Прибавленія. — С. 172—173 (№ 8, 15 апрѣля). [ 8 Грудня 2015 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Козари [ 18 Листопада 2011 у Wayback Machine.]
- http://wikinosivka.info/wiki/Козари [ 22 Грудня 2021 у Wayback Machine.]