Василь Остапович Коваленко (30 грудня 1899, Карпилівка — після 23 травня 1932) — військовий і громадський діяч; хорунжий Армії УНР. Учасник бою під Крутами.
| Коваленко Василь Остапович | |
|---|---|
| Хорунжий | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 30 грудня 1899 (11 січня 1900) або 30 грудня 1899 Карпилівка, Срібнянський район, Чернігівська область |
| Смерть | не раніше 23 травня 1932 Детройт, Мічиган, США |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1917–1921 |
| Приналежність | УНР |
| Вид ЗС | Армія УНР |
| Війни / битви | Бій під Крутами Радянсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри та Залізним хрестом.
Біографія ред.
Родина мала 10 десятин землі. Навчався в гімназії та на педагогічних курсах. Закінчив 1-шу Українську військову школу.
У Богданівський полк зголосився ще на стадії його формування — 15 квітня 1917 року. Учасник бою під Крутами.
Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР (1920).
Згідно з наказом по Війську УНР ч. 72 від 10 серпня 1921 здобув старшинське звання. Ось текст:
Перебував у таборах міст Пикуличів, Вадовиць і Стшалкове.
1 квітня 1923 втік з Польщі до ЧСР з метою вчитися. Скінчив середню господарську школу в Горжицях та вищу господарську школу в Рудинці. Член Української селянської спілки, в анкеті якої зазначив, що його політичні переконання — «республіка з широким представництвом селянської кляси».
Дійсний слухач хіміко-технологічного відділу інженерного факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (1927—1932). Захистивши дипломну роботу «з успіхом дуже добрим», здобув фах інженера-технолога.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри. У своїх спогадах Микола Чеботарів згадує сотника Василя Коваленка, начальника розвідувального відділу штабу Дієвої Армії УНР, не вказуючи його побатькові, рік та місце народження. Дослідник Володимир Мороз стверджує, що сотник Василь Коваленко народився в Петербурзі, відтак це різні особи.
Література ред.
- Визвольні змагання очима контррозвідника (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва). — Київ: Темпора, 2003. — С. 37, 40 — 43, 48, 50 — 51, 254—255.
- Моренець В. Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за Українську державність. — Київ — Вінниця: Історичний клуб «Холодний Яр», ДП «Державна картографічна фабрика», 2012. — С. 75.
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). — Кн. 2. — Київ: Темпора, 2011. — С. 173.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — On. 1. — Спр. 1122. — Арк. 15, 76.