Кліматичний скептицизм

Кліматичний скептицизм — недовіра до загальноприйнятих наукових уявлень про глобальне потепління. Кліматичні скептики відкидають або ставлять під сумнів науковий консенсус щодо антропогенних змін клімату. Кліматичний скептицизм є поширеним громадським настроєм у багатьох країнах світу. Він перешкоджає політичним рішенням, спрямованим на відвертання небезпечного глобального потепління.

Класифікація і масштаби явища

У дослідженні Rahmstorf (2004) було запропоновано типологію видів кліматичного скептицизму, що знайшла застосування у ряді подальших наукових праць.

• Трендовий скептицизм (англ. trend skepticism) — невизнання факту підвищення глобальних температур
• Атрибутивний скептицизм (англ. attributive skepticism) — невизнання антропогенного характеру потепління
• Скептицизм відносно збитку (англ. impact skepticism) — невизнання небезпеки глобального потепління

Окрім цих якісних відмінностей дослідники також оцінюють емоційну інтенсивність або міру упевненості в скептичних поглядах.

Дослідження показують, що зазвичай поширеніше скептичне ставлення до антропогенного характеру потепління (атрибутивний скептицизм), ніж заперечення факту підвищення температур (трендовий скептицизм). Проте, останній також залишається дуже впливовим: до третини населення США і Європи дотримуються думки, що ніякого потепління на відбувається (Leiserowitz et al., 2010a;b). Згідно з опитуваннями, 40 % британців згодні з твердженням «серйозність глобального потепління сильно перебільшена». У Європі цю точку зору підтримують 27 %. Різні види кліматичного скептицизму на практиці взаємозв'язані, найсильніше цей зв'язок проявляється у людей менш інформованих і таких, що керуються ідеологічними мотивами.

Соціально-психологічний характер

Соціологічні дослідження у Великій Британії показують, що кліматичний скептицизм особливо поширений серед літніх людей з нижчих соціально-економічних шарів, які політично консервативні і дотримуються традиційних цінностей. Той факт, що кліматичний скептицизм корениться у цінностях і світогляді людей може означати, що скептичний погляд на зміну клімату є для них просто послідовним продовженням їх загальної картини світу. Проте прояви упевненості, що існують в суспільстві, у своїх поглядах зосереджені в основному в не скептичних групах, вказуючи на те, що погляди кліматичних скептиків є не занадто твердими.

Люди з альтруїстичними, егалітарними і колективістськими поглядами менш схильні до кліматичного скептицизму, ніж прибічники жорсткої ієрархії і індивідуалізму.

Схильність різним «теоріям змови» знаходиться у позитивній кореляції з кліматичним скептицизмом.

Причини

Люди можуть мати різні психологічні причини, що примушують їх проявляти скепсис або не цікавитися зміною клімату, в їх числі загальна недовіра до науки про довкілля і до будь-яких авторитетів і звернень в цій області, небажання змінювати свою поведінку, смуток, викликаний почуттям безпорадності, тоді як іншим просто набридла ця тема. Для поточної динаміки скептичних настроїв статистично значними є такі чинники, як характер погоди чи скандали e ЗМІ (напр., Кліматгейт).

Значну роль грають мотивовані ідеологічно або фінансово пропагандистські компанії, спрямовані на заперечення зміни клімату.

Високі міри невизначеності відношення і скептицизму з приводу існування, антропогенного походження і дії зміни клімату частково пов'язані з сумнівом у науковому консенсусі щодо змін клімату. Цей сумнів, що виражається широкою громадськістю, може частково бути продуктом освітлення теми клімату в ЗМІ як спірного і невизначеного питання.

Невеликий, але добре організований рух, який створив більшу частину скептичної літератури (Див. Jacques та ін., 2008) здатне створити враження, що є значні розбіжності серед учених. Додатковим чинником є журналістські норми, які вимагають для рівноваги давати слово обом сторонам суперечки, навіть якщо є широкий консенсус серед учених (Boykoff & Boykoff, 2004, Hargreaves та ін., 2003). Опитування показують, що двоє з п'яти американців вважають, що «серед учених є багато розбіжностей в питанні про те, відбувається або ні глобальне потепління» (Leiserowitz та ін., 2010a). При цьому на ділі є майже загальний консенсус в науковому співтоваристві по багатьох аспектах зміни клімату. Anderegg та ін. (2010) показали, що 97-98 % дослідників клімату підтримують наукові уявлення про антропогенні зміни клімату, викладені Міжурядовою групою експертів по змінах клімату (МГЕЗК), і що досвід і наукові досягнення дослідників, що ставлять під сумнів антропогенну зміну клімату, істотно нижче, ніж у дослідників, що підтримують консенсус (Див. також Doran & Zimmerman, 2009).

Проте, велика кількість людей у різних країнах світу невірно уявляє собі розподіл думок серед кліматологів, не знає про існування наукового консенсусу.

Так, наприклад, проведений в 2009 році за замовленням Всесвітнього банку опитування громадської думки в п'ятнадцяти країнах світу показав, що у семи країнах менше половини громадян вибрала відповідь «більшість учених вважають проблему актуальною і вивченою досить, щоб вжити заходи»; це Сполучені Штати (38 %), Росія (23 %), Індонезія (33 %), Японія (43 %), Бразилія (44 %), Індія (48 %) і Мексика (48 %). За підсумками опитування в усіх 15 країнах таку відповідь вибрали 51 % опитаних, 16 % надали перевагу відповіді «більшість учених вважають проблему неактуальною і недостатньо вивченою», 24 % відповіли «погляди учених досить рівномірно розподілені», ще 10 % обрали відповідь «не знаю».

Див. також

• Мирон Ебелл — американський кліматичний скептицист.

Ресурси Інтернету

• skepticalscience.com [ 17 листопада 2014 у Wayback Machine.](англ.)
• Заперечення зміни клімату [ 20 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на порталі НЦНО (англ.)
• «Frontline: Climate of Doubt» [ 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. PBS. 23 October 2012. Retrieved 2012-10-25.
• Greenpeace USA (2013). . Архів оригіналу за 4 червня 2015. Процитовано 28 жовтня 2014. 
• Bowen, Mark (2008). Censoring Science: Dr. James Hansen and the Truth of Global Warming. Plume. ISBN 0-452-28962-9
• McCright, Aaron M.; Dunlap, Riley E. (2003). (PDF). Social Problems 50 (3): 348–373. doi:10.1525/sp.2003.50.3.348. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 14 жовтня 2015. 
• Shearer, Christine (2011). «Kivalina: A Climate Change Story» [ 5 вересня 2015 у Wayback Machine.] Haymarket Books. ISBN 978-1-60846-128-8

Примітки

1. ftp://c-69-253-74-139.hsd1.nj.comcast.net/array1/Media/Books/Other/Nonfiction%201700%20Sorted%20Ebooks%20Pack%20PHC/0230202047.Palgrave.Macmillan.Turning.Down.the.Heat.The.Politics.of.Climate.Policy.in.Affluent.Democracies.Jan.2009.pdf^{[недоступне посилання з липня 2019]}
2. Див. напр. Hobson and Niemayer 2013, Poortinga et al. 2011
3. Poortinga et al. Uncertain climate: An investigation into public scepticism about anthropogenic climate change http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0959378011000288 [ 7 червня 2017 у Wayback Machine.]
4. Kahan D, Peters E, Wittlin M, Slovic P, Ouellette L, Braman D, Mandel G. The polarizing impact of science literacy and numeracy on perceived climate change risks.Nat Clim Chang 2012, 2:732-735. 55-57
5. Kahan DM, Jenkins-Smith H, Braman D. Cultural cognition of scientific consensus. J Risk Res 2011, 14:147-174.
6. Whitmarsh L. Scepticism and uncertainty about climate change: dimensions, determinants and change over time. Glob Environ Chang 2011, 21:690-700
7. Stephan Lewandowsky, Klaus Oberauer, Gilles E. Gignac NASA Faked the Moon Landing —Therefore, (Climate) Science Is a Hoax. An Anatomy of the Motivated Rejection of Science http://pss.sagepub.com/content/24/5/622 [ 19 квітня 2014 у Wayback Machine.]
8. Winn, W.D. (2002). Current trends in educational technology research: The study of learning environments. Educational Psychology Review, 14(3), 331—351.
9. Stoll-Kleemann et al The psychology of denial concerning climate mitigation measures: evidence from Swiss focus groups http://research.fit.edu/sealevelriselibrary/documents/doc_mgr/922/Stoll-Kleemann_et_al._2001._Swiss_Psychology_of_Denial_Concerning_CC.pdf [ 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
10. Lorenzoni et al., 2007 Barriers perceived to engaging with climate change among the UK public and their policy implications http://eridan.websrvcs.com/clientimages/41359/etf_barriers.pdf [ 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
11. Kerr, 2009 http://www.sciencemag.org/content/326/5955/926.short [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
12. Public perception of cold weather events as evidence for and against climate change. http://orca.cf.ac.uk/55262/1/Capstick%20Pidgeon%20public%20perceptions%20cold%20weather%20Clim%20Change.pdf [ 27 квітня 2014 у Wayback Machine.]
13. Liisa Antilla Climate of scepticism http://climateknowledge.org/figures/Rood_Climate_Change_AOSS480_Documents/Antilla_Climate_Skeptics_GlobEnvirChange_2005.pdf [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.]
14. The organisation of denial: Conservative think tanks and environmental scepticism http://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/09644010802055576#.PDElA6yCnGg [ 28 січня 2019 у Wayback Machine.]
15. Anderegg et al Expert credibility in climate change http://www.pnas.org/content/early/2010/06/04/1003187107.abstract [ 21 квітня 2014 у Wayback Machine.]
16. Peter T. Doran Maggie Kendall Zimmerman Examining the Scientific Consensus on Climate Change http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2009EO030002/abstract [ 30 квітня 2014 у Wayback Machine.]
17. . Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 14 жовтня 2015.