Клодіон ( справжнє ім'я Клод Мішель фр. Claude Michel 20 грудня, 1738, Нансі, Лотарингія — 29 березня, 1814, Париж) — лотаринзький і французький скульптор, що працював в стилі рококо.
| Клодіон (Клод Мішель) | |
| фр. Claude Michel | |
| Ім'я при народженні | фр. Claude Michel |
|---|---|
| Народився | 20 грудня 1738 Нансі |
| Помер | 29 березня 1814 (75 років) Париж |
| Національність | Франція |
| Громадянство | Франція |
| Напрямок | академізм, рококо |
| Працював у містах | Париж, Рим, Нансі |
Життєпис Редагувати
Народився в столиці Лотарингії, місті Нансі. Походив з родини скульптора Т Мішеля, що працював у Пруссії. Можливо, ранні роки Клодіона пройшли у місті Лілль.
Перші художні навички отримав від батька. 1755 року відбув у Париж, де влаштувався в майстерню скульптора Ламберта Сігісберта Адама, котрий був родичем з боку матері. По смерті дядька почав працювати в майстерні скульптора Пігаля.
Розпочав боротьбу за Римську премію. 1759 року отримав приз за скульптуру у Королівькій академії, а 1761 року першу срібну медаль за скульптурні моделі і штудії.
Дев'ять років у Римі Редагувати
Перебування і стажування у Римі розтяглося майже на дев'ять років. Клодіон старанно вивчав зразки античного мистецтва, але працював у грайливій стилістиці рококо і академізму, практично позбавлених героїчних характерів. Його улюблені персонажі — Вакх і вакханки, сатири, річкові божества, відомі ще з доби бароко, алегорії і сюжети, розповсюджені в академізмі. Папський Рим, відомий центр пишного бароко, поволі відступав від стилістики бароко, котре відходило під тиском рококо і повернення до нової хвилі класицизму.
Грайливе рококо і ніжні, міфічні персонажі Клодіона мали попит як серед аристократів Італії, так і серед багатих візитерів до Рима. Про скульптора дізнались навіть у далекому Петербурзі і він отримав запрошення на працю від імператриці Катерини ІІ. Але скульптор обрав повернення до Парижа.
Повернення до Парижа Редагувати
Відкрив в Парижі майстерню. Мав хист до створення цікавих моделей у терракоті, незважаючи на перебільшення у використанні деталей. Він опинився серед тих декораторів, що не здані вчасно зупинитися і ліплять зайву декоративну деталь. Тим не менше в теракоті робив цікаві моделі, котрі інші неодноразово переводили у мармур, бронзу, бісквіт (різновид нефарбованої порцеляни). Твори скульптора часто виставляли у Паризьких Салонах. Його скульптури мали попит серед шанувальників стиля рококо, хоча він працював переважно з ідеальними та академічними сюжетами (алегорії річок, німфи, сатири, амур і Психея).
Перебування в Нансі в роки революції 1789-1793 рр. Редагувати
Події революції 1789-1793 рр. налякали скульптора і він вчасно покинув розбурханий Париж і оселився в місті Нансі, де працював скульптором-декоратором до 1798 року. Пошлюбився з донькою скульптора Огюстена Пажу Катериною. Шлюб розпався пізніше, коли були дозволені розлучення в роки революції.
В останні роки життя працював у Парижі, де намагався перейти на стилістику пізнього класицизму.
Смерть Редагувати
Помер в Парижі у 1814 році.
Вибрані твори Редагувати
- «Смерть цариці Клеопатри»
- «Родина Сатира», рельєф
- «Жінка-сатир з дітьми», Художній музей Волтерс
- «Річковий бог», терракота
- «Річкова німфа», терракота
- «Дві танцівниці», кабінетна бронза, Національний музей (Варшава)
- «Вакх і два сатири», рельєф, Національний музей (Варшава)
- «Німфи полюють на амурчиків», кабінетна бронза, Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького
- «Алегорія Музики і Поезії», мармур, Національна галерея, Вашингтон, США
- «Монтескьє», французький письменник
- «Відпочинок Геркулеса»
- «Алегорія річки Скамандр»
Галерея обраних творів Редагувати
Джерела Редагувати
- «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» (1890—1907).
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клодіон