Класична японська мова (яп. 中古日本語, chūko nihongo, англ. Late Old Japanese), або пізня старояпонська мова — японська мова і шрифт якими користувалися в епоху Хейан (794—1185). Ця мова є прямим нащадком старояпонської мови і попередником середньояпонського періоду середніх віків в Японії.
Старояпонська мова використовувала на письмі китайський шрифт. В часи класичної японської мови виникли два нові шрифти: Хірагана та Катакана. Таким чином було спрощено письмову мову, що позитивно вплинуло на розвиток літературної мови і призвело до розквіту японськох літератури. В той час з'явилися такі класичні твори як Гендзі моногатарі (Genji Monogatari), Такеторі моногатарі (Taketori Monogatari) та Ісе-Моноґатарі (Ise Monogatari).
Фонеми Редагувати
Відбулися такі великі фонетичні зміни:
- перехід від передньоносових приголосних до дзвінких
- виникнення довгих голосних і закритих складів
- перестали вимовляти деякі приголосні в певних ситуаціях
- змінилася ритмічна структура мови, основним елементом ритму став не склад, а мора (одиниця ритму, що відповідає короткому голосному звуку)
В той час як в старояпонській мові було 88 базових складів, в класичній японській стало лише 66 складів:
| a | i | u | e | o |
| ka | ki | ku | ke | ko |
| ga | gi | gu | ge | go |
| sa | si | su | se | so |
| za | zi | zu | ze | zo |
| ta | ti | tu | te | to |
| da | di | du | de | do |
| na | ni | nu | ne | no |
| ha | hi | hu | he | ho |
| ba | bi | bu | be | bo |
| ma | mi | mu | me | mo |
| ya | yu | yo | ||
| ra | ri | ru | re | ro |
| wa | wi | we |
Найважливішою зміною став відхід від системи складів дзьодай токусю канадзукай (Jōdai Tokushu Kanazukai), яка розрізняла два види голосних -i, -e und -o. Цей відхід спостерігався вже в кінці періоду старояпонської мови, але повна відмова від цієї системи відбулася на початку періоду класичної японської мови. Останніми було втрачено фонеми /ko1/ and /ko2/.
Протягом 10 століття звуки /e/ та /ye/ злилися в /e/, а в 1 столітті /o/ та /wo/ злилися в /o/.
Фонетика Редагувати
Голосні Редагувати
Приголосні Редагувати
Граматика Редагувати
Дієслова Редагувати
Класична японська мова успадкувала всі вісім типів відмінювання у старояпонської мови й додала один новий тип: нижній моноряд (яп. 下一段, shimo ichidan).
Відмінювання Редагувати
| Клас дієслова | Mizenkei 未然形 Irrealis | Renyōkei 連用形 Adverbial | Shūshikei 終止形 Conclusive | Rentaikei 連体形 Attributiv | Izenkei 已然形 Realis | Meireikei 命令形 Imperativ |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Четверний ряд | -a | -i | -u | -u | -e | -e |
| Верхній моноряд | - | - | -ru | -ru | -re | -(yo) |
| Верхній подвійний ряд | -i | -i | -u | -uru | -ure | -i(yo) |
| Нижній моноряд | -e | -e | -eru | -eru | -ere | -e(yo) |
| Нижній подвійний ряд | -e | -e | -u | -uru | -ure | -e(yo) |
| Неправильні К-форми | -o | -i | -u | -uru | -ure | -o |
| Неправильні С-форми | -e | -i | -u | -uru | -ure | -e(yo) |
| Неправильні Н-форми | -a | -i | -u | -uru | -ure | -e |
| Неправильні Р-форми | -a | -i | -i | -u | -e | -e |
Джерела та посилання Редагувати
Джерела Редагувати
- Akiho Yamaguchi, Hideo Suzuki, Ryūzō Sakanashi, Masayuki Tsukimoto: Nihongo no rekishi. Tōkyō Daigaku Shuppankai, 1997, ISBN 4-13-082004-4
- Yasuhiro Kondō, Masayuki Tsukimoto, Katsumi Sugiura: Nihongo no rekishi. Hōsō Daigaku Kyōiku Shinkōkai, 2005, ISBN 4-595-30547-8
- Susumu Ōno: Nihongo no keisei. Iwanami Shoten, 2000, ISBN 4-00-001758-6
- Samuel E. Martin: The Japanese Language Through Time. Yale University, 1987, ISBN 0-300-03729-5
- Masayoshi Shibatani: The languages of Japan. Cambridge University Press, 1990, ISBN 0-521-36918-5
- Bjarke Frellesvig: A Case Study in Diachronic Phonology. The Japanese Onbin Sound Changes. Aarhus University Press, 1995, ISBN 87-7288-489-4
Посилання Редагувати
- ↑ Kondō: Nihongo no rekishi. S. 67-71
- ↑ Yamaguchi: Nihongo no rekishi. S. 43-45
- ↑ Frellesvig, S. 73