Кекенгоф (нід. Keukenhof [køːkə (n) ˌɦɔf] — кухонний парк) — королівський парк квітів у Нідерландах. Також відомий під назвою Сад Європи (англ. Garden of Europe). Розташований майже на самому узбережжі між Амстердамом і Гаагою в невеликому містечку Ліссе (нід. Lisse), при під'їзді до якого повсюди є покажчики маршруту на Кекенгоф.
Кекенгоф | |
Дата створення / заснування | 1950 |
---|---|
Країна | Нідерланди |
Адміністративна одиниця | Ліссе |
Площа | 32 га |
Офіційний сайт(нід.)(нім.)(фр.)(англ.) | |
Кекенгоф у Вікісховищі |
Координати: 52°16′08″ пн. ш. 4°32′49″ сх. д. / 52.268889000027776603° пн. ш. 4.54722200002777743° сх. д.
Сад Кекенгоф, розташований на 32 гектарах землі, знаменитий своїми квітами і великими тюльпановими галявинами. У парку посаджено 4,5 мільйона тюльпанів 100 різних різновидів. Тут три оранжереї: з тюльпанами, золотими нарцисами і пишним бузком в одній, червоними трояндами в інший і орхідеями в третій.
Парк щорічно відкривається для відвідувачів приблизно з 20-х чисел березня до 20-х чисел травня. Наприкінці квітня там проходить парад квітів «Bloemencorso Bollenstreek» — процесія різних композицій, складених з квітів.
Парк був спроектований в 1840 році ландшафтними архітекторами Зохерами, які свого часу спроектували розбивку Вонделпарка в Амстердамі. Вперше виставка квітів у Кекенгофі пройшла в 1949 році з ініціативи бургомістра міста Ліссе пана Ламбоя. Тепер Кекенгоф щорічно відвідують понад 800 тисяч туристів з різних країн.
Доходи ред.
Кекенгоф не отримує державних субсидій. Доходи отримують від продажу квитків та ліцензій на продукти харчування і напої. В 2019 році було 1.5 млн відвідувачів і дохід Кекенгофа склав 25 мільйонів євро. У 2020 році через пандемію коронавіруса 2019—2020 років і закриття для її стримування парк був закритий із 21 березня по 10 травня, що обійшлося йому приблизно в 25 мільйонів доларів втрат в доходах.
Галерея ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Reijn, Gerard (17 березня 2019). . De Volkskrant. Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
- Siegal, Nina (2 квітня 2020). . The New York Times. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 25 травня 2021.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [ 6 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- На карті