Каши́ра — одне з найстаріших (з 1356) міст Московської області РФ, розташоване за 115 км на південь від Москви, пристань на високому правобережжі р. Ока, адміністративний центр Каширського району. Місто обласного підпорядкування. Є одним з центрів Ступіно-Каширської агломерації. Залізнична станція на лінії Москва-Павелецька — Донецьк. Населення 39 330 осіб (2009).
| місто Кашира | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Росія | |
| Суб'єкт Російської Федерації | Московська область | |
| Муніципальний район | Каширський район | |
| Код ЗКАТУ: | 46435 | |
| Код ЗКТМО: | 46735000001 | |
| Основні дані | ||
| Час заснування | 1356 | |
| Статус міста | 1356 | |
| Населення | ▼ 39 330 | |
| Площа | 16 км² | |
| Поштовий індекс | 142900 | |
| Телефонний код | +7 49669 | |
| Географічні координати: | 54°50′00″ пн. ш. 38°09′00″ сх. д. / 54.83333333336077686226417427° пн. ш. 38.15000000002777369445539080° сх. д.Координати: 54°50′00″ пн. ш. 38°09′00″ сх. д. / 54.83333333336077686226417427° пн. ш. 38.15000000002777369445539080° сх. д. | |
| Висота над рівнем моря | 190 м | |
| Катойконіми | каширя́ни, каширя́нин, каширя́нка | |
| Влада | ||
| Вебсторінка | kashira.org | |
| Мапа | ||
| Кашира | ||
|
| ||
| Кашира у Вікісховищі |
| 1825 | 1859 | 1897 | 1901 | 1917 | 1926 |
|---|---|---|---|---|---|
| 2000 | 3000 | 4000 | 5500 | 4600 | 7500 |
| 1939 | 1959 | 1964 | 1970 | 1979 | |
| 17400 | 22200 | 39000 | 43900 | 44200 |
Герб міста Редагувати
Геральдичний опис гербу Кашири, затвердженого в 1778, голосить: «Щит, розрізаний навпіл горизонтальною лінією: у верхній частині щита в лазоревому полі золотий крест, а в нижній частині в срібному полі чорний з червленими крилами і увінчаний золотим вінком дракон, що представляє герб Казанський, у нагадування, що сей град при Великому Князі Василії Івановичу був даний Абдил Летіфу, царю Казанському; а верхня частина щита показує, що він і тоді не виходив з-під Російської держави».
Історія Редагувати
Стара Кашира (до початку XVII століття) Редагувати
Своєю назвою Кашира зобов'язана річці Каширці, біля гирла якої в Оку на лівому, пологому березі Оки спочатку розташовувалось місто. Кашира вперше згадується в 1356 в духовній грамоті сина Івана Калити московського князя Івана II Красного як село, заповідане ним своєму сину Дмитру. А в 1355 єпископ Коломенський Афанасій титуловався також «Каширським». В 1480 Кашира вже була містом, яке Іван III приказав спалити, не надіючись захистити його від очікуваного набігу татарського хана Ахмата. В 1483 за договором між рязанським і московським князями Кашира остаточно переходить під владу Москви. В 1498 західніше Кашири був заснований Троїцький Білопісоцький монастир. В 1497—1526 Каширою володіли колишні казанські татарські царі, які підтримували московського князя. В 1517 на місто був здійснений перший набіг кримських татар, після чого до кінця століття Кашира пережила більше 20 набігів. В 1531 в Каширі збудована фортеця: земляний вал з дерев'яними укріпленнями. Найбільш руйнівний набіг кримських татар відбувся в 1571. Після набігів, епідемії чуми и военных действий 1607—1611 гг. Кашира запустела и больше на своём месте не відновлювалась. Сьогодні на цьому місці села Городищі і Стара Кашира.
XVII—XVIII століття Редагувати
В 1619 Кашира відбудована знову — вже на правому березі Оки, де до 1629 зведений земляний вал з дерев'яною фортецею, що служив одним з опорних пунктів Великої Засічної лінії. В другій половині XVII століття оборонна роль Кашири поступається місцем торгівлі. В 1708–1777 входила в склад Московської губернії, з 1777 — повітове місто Тульського намісництва, з 1796 — Тульської губернії. В 1779 Кашира отримує регулярний план з прямокутною сіткою кварталів, при цьому головна вулиця орієнтується на ансамбль Білопісоцького монастиря, розташованого за Окою. На крутих схилах регулярне планування здійснити не вдалось.
XIX століття Редагувати
В першій половині XIX ст. Кашира була важливим торговим центром. В місті розгорнулось кам'яне і дерев'яне будівництво, будуються церкви і житлові будинки в стилі класицизм. Мешканці займаються садівництвом і городництвом, а також дрібнокустарним виробництвом. З проведенням у 1860-х рр. в стороні від Кашири Курської і Рязанської залізниць, торгівля в місті дуже скоротилась. В 1884 в місті заснований Олександрівський-Нікітський жіночий монастир. Розвиток міста відновлюється тільки в 1900 році, коли в безпосередній близкості будуються Павелецька залізниця і станція Кашира.
Початок XX століття Редагувати
Восени 1918 в околицях Кашири відбувалися повстання селян, незадоволених насильницьким вилученням хліба. В 1919—1922 за 5 км від міста збудована Каширська ГРЕС. У травні 1923 Кашира передана в Московську губернію, а в 1929 стала районним центром Московської області.
1941 рік Редагувати
Під час Другої Світової війни в листопаді 1941 року після обходу німецькими військами Тули Кашира опинилася в зоні воєнних дій. В результаті прориву німців 24 листопада, до кінця наступного дня передові частини 2-ї танкової армії групи армій «Центр» з'явились за 3 км від міста біля радгоспа Зендіково. Місто піддається нальотам німецької авіації. Але закріпитися їм там не вдалось, і 27-29 листопада під контрударами 1-го кавалерійського корпусу генерала П. А. Бєлова і 173-ї стрілецької дивізії вони вимушені були відступити до селища Мордвес. На початку грудня 1941 року в результаті Тульської наступальної операції німецькі війська були відкинуті від Кашири.
Друга половина XX століття Редагувати
В 1963 році в склад Кашири ввійшло місто Новокаширськ. В результаті розвитку міста в 1950—1970-х рр. виділились 4 відокремлених райони: Стара Кашира (Кашира-1), станція Кашира, Кашира-2 і «мікрорайон» він же «дідів бугор» (Кашира-3)
Архітектурні пам'ятки Редагувати
- Присутственные места (кінець XVIII ст.).
- Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1802—1817).
- Церква Ніколи Ратного (Троїцька) (1815).
- Церква Микити в Александровському-Нікітському монастирі (1823—1855).
- Церква Вознесіння (1826—1842).
- Успенський собор (1829—1842).
- Преображенський собор Александровського-Нікітського монастиря (1889—1894), арх. В. О. Грудзін.
- Міське училище (поч. 1910-х рр.), модерн з елементами романського стилю.
- Кінотеатр (1930—1931), конструктивізм.
В місті збереглась житлова забудова одно-двоповерхових будинків XIX ст. в стилі класицизм з елементами псевдо-російського стилю, а також дерев'яні будинки кінця XIX — початку XX ст. У колишніх Нікітській і Рибній слободах (район Первомайської вул.) збереглось древньоруське ландшафтне міське планування.
Пам'ятник археології Редагувати
Старше Каширське городище — одне з найдревніших городищ дяковської культури (7 — 4 століття до н. е.) з круглими землянками.
Промисловість Редагувати
Головні підприємства — Каширська ГРЕС, типографія АіБ і макаронна фабрика «Байсад»; заводи: суднобудівний, металоконструкцій (обладнання для електростанцій), сільськогосподарських машин, «Центроліт» (алюміневе і чугунне лиття, механообробка), гідромеханічний, меблевий (Каширамебель), хлібний (Каширахліб), борошномельний. Комбінат картонно-паперових виробів (Гофрон). Виробництво цегли, гофротари. ТзОВ «Фріто-Лей Мануфактуринг» (Pepsico inc, виробництво чипсів і сухариків торгових марок Lay's, Cheetos, Xpycteam), компанія «Русь-алко». Компанія Kariguz (виробництво пухових подушок і ковдр).
Транспорт Редагувати
Міський транспорт представлений автобусами великої вмістимості і маршрутними таксі. Працює 3 міських маршрути:
- 1 — вул. Вахрушева — стара Кашира (кільцевий, через стару Каширу)
- 3 — вул. Вахрушева — стара Кашира (кільцевий, через мікрорайон)
- 4 — вул. Вахрушева — Центроліт
Освіта і культура Редагувати
3 музичні школи, філія Московського державного університету приборобудування та інформатики, філія Міжнародної академії підприємництва, філія Російського державного гуманітарного університету; філія Російського державного університету ім. Катерини Великої; філія Сучасної гуманітарної академії; два освітніх центри з вивчення іноземних мов: «Кредо» і «Едванс»; краєзнавчий музей. 4 стадіони, палац спорту «Ювілейний».
Спортклуб «Кашира», Каширський молодіжний центр, Дитячо-юнацький центр, Дитячий екологобіологічний центр і його філія.
Кашира в кінематографії Редагувати
- До мене, Мухтар!
- З днем народження!
- Глухомань
- Осінні весілля
- Серце капітана Немова
Відомі люди Редагувати
В місті народились Редагувати
- Щукін Борис Васильович (1894—1939) — актор театра і кіно, народний артист СРСР (1936).
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 21 Грудня 2012. Процитовано 2 Вересня 2010.
- . АО «Кодекс». 23.036.2020. Архів оригіналу за 23 Вересня 2016. Процитовано 21.10.2020. (рос.)
- ПСРЛ Т.13, 1 половина[недоступне посилання з липня 2019]
Посилання Редагувати
- Кашира в енциклопедії «Моє місто» [ 8 Жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- Карта [ 28 Жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- Історія гербу Кашири [ 18 Червня 2008 у Wayback Machine.]
- Храми міста Кашира [ 18 Квітня 2008 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Воронков А. И. Кашира в XVII в. // Труды общества изучения Московской области. Вып. 1. Московский край в его прошлом. М., 1928.
- Голубев А. А., Гладир П. Н. Каширская старина. Исторические зарисовки — М.:Книжный мир, 2005.
- Голубев А. А., Дудов В. Ф. Ратная слава Каширы. История Каширского района в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. — М.: Книжный мир, 2007.
- Голубев А. А., Бокатуев В. В. Край Феникса в истории земли Каширской. История сельского поселения Топкановское с древнейших времен до начала XX века. — М.: Книжный мир, 2010.
- Голубев А. А. Каширский район в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. — М.: Книжный мир, 2010.
- Городцов В. А. Старшее Каширское городище (результаты археологических исследований в 1925—1926 гг.) // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. Вып. 85. М., 1933.
- Прусаков А. П. Город Кашира. М., 1947.
- Памятники архитектуры Московской области, т. 1, М.: «Искусство», 1975. Стр. 208—212, 354—355.
- Разумовский Ф. В. На берегах Оки (от Серпухова до Каширы). М.: «Искусство», 1988. Стр. 100—148.
- Очерки краеведов В. А. Смирнова и Л. И. Смирновой «Каширский район» из серии «Энциклопедия сёл и деревень Подмосковья». М., 1998.