Віталій Миколайович Качановський (11 грудня 1959, Фастів — 14 грудня 2020) — український радянський боксер-любитель. Чемпіон Європи (1983), СРСР (1986) та УРСР (1985), володар Кубка світу з боксу (1983). Заслужений майстер спорту СРСР (1991).
| Віталій Качановський | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Віталій Миколайович Качановський |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Народився | 11 грудня 1959 Фастів, Київська область, УРСР, СРСР |
| Помер | 14 грудня 2020 (61 рік) Москва, Росія |
| Проживання | Москва, Росія |
| Вагова категорія | напівважка |
| Спортивний клуб | СКА (Київ) |
| Аматорська кар'єра | |
| Боїв | 221 |
| Перемог | 207 |
| Поразок | 14 |
| Спортивні медалі | ||
|---|---|---|
| Бокс | ||
| Чемпіонат Європи | ||
| Золото | 1983 Варна | до 81 кг |
| Чемпіонат СРСР | ||
| Золото | 1986 Алма-Ата | до 81 кг |
| Срібло | 1984 Ташкент | до 81 кг |
| Срібло | 1985 Єреван | до 81 кг |
| Бронза | 1982 Донецьк | до 81 кг |
| Бронза | 1983 Москва | до 81 кг |
| Бронза | 1987 Каунас | до 81 кг |
Життєпис ред.
Народився в місті Фастів Київської області в родині залізничників. До 8 класу навчався у СШ № 12, а 10 класів закінчив 1976 року у СШ № 2.
Професійно займатися боксом почав з 1976 року. Неодноразово ставав чемпіоном Київської області, був переможцем ІІ молодіжних ігор України. У 1977 році вступив до Київського державного інституту фізичної культури. Під час навчання двічі виграв чемпіонат СРСР серед студентів, призер кубку СРСР, фіналіст спартакіади України.
У 1982 році закінчив інститут і був призваний до лав Збройних сил СРСР. За час служби виступав у змаганнях за Збройні Сили СРСР і Київський військовий округ. Виграв турнір найсильніших боксерів СРСР у 1982 році. Чемпіон Збройних Сил СРСР (1985, 1986). Призер чемпіонатів СРСР (1982, 1983, 1987), фіналіст чемпіонатів СРСР (1984, 1985), чемпіон України (1985), Європи (1983), володар Кубку світу (1983).
З 1986 до 1988 роки проходив службу у Північній групі військ в Польщі, старший лейтенант.
Після звільнення з лав ЗС СРСР створив декілька спортивних клубів у Києві, Москві з боксу і кікбоксингу. Виступав з кікбоксингу за латвійський клуб «Печатки Гольфстрима». У 1992 р. в Англії виграв чемпіонат світу з кікбоксингу у суперважкій вазі, а у 1993 р. — чемпіонат Росії.
1992 року у Фастові створив «Спортивно-комерційний клуб Віталія Качановського», є його президентом.
Полковник козачих військ України, перший віце-президент Федерації професійного боксу СНД і слов'янських країн (1998—2008). Постійний головний суддя чемпіонату ЗС України і турнірів на призи братів Кличко.
Літературна діяльність ред.
Член Спілки письменників Росії (з 2011).
Автор книг «Життя як третій раунд» (Москва, 2010), «Російський спорт. Нокаут чи нокдаун» (Санкт-Петербург, 2012).
Фільмографія ред.
- 1990 — «Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь…» (режисер Микола Олялін).
- 1990 — «Дрянь» (режисер Анатолій Іванов).
- 2007 — «Неваляшка» (режисер Роман Качанов).
Нагороди і почесні звання ред.
- Заслужений майстер спорту СРСР (1991).
- Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1983).
Має нагороди і цінні подарунки від Міністра оборони СРСР, Почесні грамоти Кабінету Міністрів СРСР і України.
Посилання ред.
- Енциклопедія сучасної України [ 26 Листопада 2020 у Wayback Machine.].
- Офіційний сайт Фастівської міської ради[недоступне посилання з липня 2019].
| Це незавершена стаття про боксера чи боксерку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про радянського спортсмена чи спортсменку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |