Карл XIV Юхан (швед. Karl Johan XIV; 26 січня (1763) — (8 березня) (1844)) — (маршал) Франції, король (Швеції) (як Карл XIV Юхан) та (Норвегії) (як Карл III) з (1818) до (1844) року. Засновник королівської династії (Бернадотів).
Карл XIV Юхан Бернадот швед. Karl XIV. Johan фр. Charles XIV Jean de Suède фр. Jean-Baptiste Bernadotte | |||
| |||
---|---|---|---|
(5 лютого) (1818) — (8 березня) (1844) | |||
Коронація: | (11 травня) (1818) | ||
Попередник: | (Карл XIII) | ||
Наступник: | (Оскар I) | ||
| |||
(5 лютого) (1818) — (8 березня) (1844) | |||
(під іменем Карл III) | |||
Коронація: | 7 вересня (1818) | ||
Попередник: | (Карл XII)I | ||
Наступник: | (Оскар I) | ||
Ім'я при народженні: | фр. Jean Bernadotte | ||
Народження: | 26 січня (1763)[1][2][…] (По), (Королівство Франція)[4][1] | ||
Смерть: | (8 березня) (1844)[1][5][…](81 рік) (Королівський палац), (Швеція)[1] | ||
Причина смерті: | (інсульт) | ||
Поховання: | d[6] | ||
Країна: | Франція і (Швеція) | ||
Релігія: | (лютеранство) і (католицтво) | ||
Рід: | (Бернадоти) | ||
Батько: | d[1] | ||
Мати: | d[1] | ||
Шлюб: | (Дезіре Кларі)[1] | ||
Діти: | (Оскар I) | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
|
Життєпис
Молоді роки
Жан-Баті́ст Жюль Бернадо́т (фр. Jean-Baptiste Jules Bernadotte) народився в місті (По) на півдні Франції в заможній родині правника відомства королівських адвокатів. Навчався в школі монахів-бенедиктинців, після чого вчився на адвоката.
У (1780) полишив навчання та записався в Королівський морський полк. До (1782) служив на острові Корсика, коли захворів на (малярію). З (1784) вже служив у місті (Гренобль) у званні (сержанта). У (1788) відзначився при придушені невдоволеного населення. З (1789) його (полк) перевели до міста (Марсель).
Участь у війнах Французької Республіки та Наполеона Бонапарта
Революцію зустрів у Марселі. Його полк перейменували в 60-й піхотний та вивели з міста.
У (1792) вже лейтенант 36-го піхотного полку, що розташовувався в Бретані. Того ж року його перевели до Рейнської армії Кюстіна. (10 серпня) (1792) скинуто французьку монархію, а вже в (1793) став капітаном, через декілька тижнів — полковником.
У (1792)-(1794) узяв участь у війнах з Австрією та Пруссією. Військова кар'єра стрімко змінилася після битви при Флерюсі (26 червня (1794)), під час якої він бився в рядах Самбро-Мааської армії. Тут виявив талант полководця, що відмітив його безпосередній начальник — дивізійний генерал Клебер — присвоївши звання бригадного генерала. Через декілька місяців отримав найвище звання республіканської Франції — (дивізійного генерала).
У (1794)-(1796) продовжив битися в Самбро-Мааській армії, де також проявив неабиякі військові здібності. У (1797) Бернадота на чолі 20-тисячної армії спрямували на допомогу (Наполеону Бонапарту) в Італію. Відразу між ними почалися тертя та суперництво. Тим не менш Бернадот розбив австрійців при (Тальяменто) та захопив фортецю . Незабаром Бонапарт призначив Бернадота губернатором провінції (Фріулі), а в серпні доручив відвезти прапори, захоплені в австрійців, до Парижа. Тут Бернадот встановив тісні контакти з членами Директорії — тодішнього уряду Франції.
Проте вже в жовтні повернувся до Італії, де знову мав конфлікт з (Бонапартом). Щоб вирішити цю проблему (Наполеон) порадив Директорії призначити Бернадота повноважним посланцем у (Відень), що й було зроблено. Але дипломатична місія Бернадота виявилася невдалою й у (1798) той повернувся до Парижа.
Тут він познайомився з братом Наполеона Бонапарта — , іншими політичними діячами.
(17 серпня) одружився з (Дезіре Кларі). Хоча він не взяв участь у (заколоті 18 брюмера 1799), після затвердження Наполеона як першого консула почав з ним співпрацювати. Став членом Державної ради — головного дорадчого органа, а з 1 серпня (1800) очолив Західну армію в Бретані. Проте конфлікти з Бонапартом продовжувалися. У (1802)–(1804) узяв участь у заколотах проти Бонапарта, але не поніс за це покарання.
У (1802) став сенатором Франції, а з травня 1803 — губернатором (Ганновера). З оголошенням Бонапарта імператором Франції (Наполеоном I) у (1804) Бернадот став (маршалом Франції).
У (1805) узяв участь у (битві при Аустерліці), де зумів добре проявити себе. У 1806 він також успішно воював у Голландії. Тут він захопив шведських полонених, яких відпустив на волю. Це зробило маршала популярним у Швеції. З (1807) став губернатором ганзейських міст. Тут він познайомився з політикою балтійських країн, став відомим у цих державах. У (1809) узяв активну участь у (битві при Ваграмі) з Австрією.
Король Швеції
У (1809) (Швеція) програла війну Росії й втратила Фінляндію. Внаслідок цього відбувся (переворот), який допоміг Карлу XIII стати королем Швеції. Між тим шведське панство почало шукати спадкоємця трону й звернулася до Наполеона. Незабаром — у (1810) — (риксдаг) (за згодою з (Наполеоном)) оголосив Жана-Батіста Бернадота принцом та спадкоємцем трону. Він прийняв (лютеранство) та нове ім'я — Карл Юхан.
У (1812) приєднався до антинаполеонівської коаліції.
У (1813) взяв участь у (битві народів при Лейпцизі), а у (1814) змусив Данію відмовитися від (Норвегії) на користь (Швеції). Внаслідок (війни з Норвегією 1814 року) закріпив її за собою.
У 1818 став королем Швеції та Норвегії Карлом XIV Юханом. Він багато зробив для розвитку освіти, сільського господарства, зміцнення фінансів, відновлення престижу країни.
Особливим напрямком у діяльності короля були стосунки із Норвегією. Шведи розглядали унію як компенсацію за втрату Фінляндії. Норвегія — як раніше Фінляндія — мала злитися зі Швецією і стати складовою частиною єдиної держави. Норвежці, навпаки, вбачали в унії перший крок на шляху до незалежності, чого вони дедалі наполегливо вимагали протягом останніх років перед вступом до унії. Це їхнє прагнення відбилося в Ейдсволльській конституції та у виборах власного короля 17 травня (1814). Звичайно, їм довелося погодитися на унію, але за однієї умови: король Швеції мав визнати Ейдсволльську конституцію і поважати автономний статус (Норвегії) в унії. Таке становище, що склалося ще в (1814), залишалося практично незмінним протягом усього існування унії. Коли шведи, прагнучи об'єднати дві країни в одне ціле, намагалися різними шляхами зміцнити зв'язки між ними, їхні зусилля постійно наштовхувалися на запеклий опір. Норвежці рішуче відкидали все, що могло порушити їхню національну автономію, гарантовану договорами про унію. Спільний король був тією ланкою, що зв'язувала Норвегію зі Швецією. Тому кожна спроба зміцнити королівську владу означала також зміцнення унії. Становище короля та його (повноваження) в Норвегії були тим питанням, навколо якого в 1820-х спалахувало найбільше конфліктів, пов'язаних з унією.
Згідно з Ейдсволльською конституцію, норвезький парламент ((стортинг)) мав більше повноважень, ніж будь-який інший, за винятком парламентів Великої Британії та США. Стортинг міг пропонувати й запроваджувати нові закони, незважаючи навіть на королівське вето.
Так, у (1821) всупереч волі Карла XIV Юхана стортинг скасував аристократію в Норвегії й не відступився від своєї ухвали й тоді, коли король намагався накласти абсолютне (вето), погрожуючи вдатися до військової сили. Опір був таким одностайним, що король мусив відступити. Відтоді авторитет стортингу став надійним захистом для норвежців проти будь-якої спроби короля унії, тобто, короля Швеції, злити дві країни в одну.
Зовнішня політика була спрямована на підтримку гарних стосунків з Великою Британією та Росією, що забезпечило Швеції мирне існування. Наступником Карла Юхана став його син — (Оскар).
Нагороди
Нагороди Швеції
- (Орден Карла XIII), великий хрест
- (Орден Полярної зірки), великий хрест
- (Орден Серафимів), великий хрест
- (Орден Меча), великий хрест
- (Орден Вази), великий хрест
Нагороди Пруссії
- (Орден Чорного орла) (7 квітня 1805)
- (Орден Червоного орла), великий хрест (7 квітня 1805)
- (Залізний хрест) 2-го і 1-го класу
- (Великий хрест Залізного хреста) (осінь 1813)
Нагороди Саксонії
- (Військовий орден Святого Генріха), великий хрест (1809)
- (Орден Рутової корони) (1832)
Нагороди Російської імперії
- (Орден Андрія Первозванного) (30 серпня 1812)
- (Орден Святого Олександра Невського) (30 серпня 1812)
- (Орден Святої Анни) 1-го ступеня
- (Орден Святого Георгія) 1-го ступеня (30 серпня 1813)
Нагороди Бадена
- (Орден Вірності (Баден)) (1830)
- (Орден Церінгенського лева), великий хрест (1830)
Нагороди інших країн
- (Орден Почесного легіону), великий хрест ((Перша Французька імперія)) (2 лютого 1805)
- (Орден Корони Італії), великий хрест
- (Орден Святого Губерта) ((Королівство Баварія)) (1805)
- (Орден Золотого руна) (Іспанія) (1822)
- (Військовий орден Марії Терезії), великий хрест (Австрійська імперія)
- (Орден Вежі й Меча), великий хрест (Португалія)
У масовій культурі
Існує міф, що у Карла було політичне татуювання, зроблене коли він був солдатом. Уперше історія про татуювання з текстом "Хай живе республіка!" з'являється в п'єсі "Le Camarade de Lit", поставленій 1833 року в Парижі. У 1844 році цей анекдот набуває розвитку в газеті La Presse, де йдеться про текст "Свобода, рівність або смерть!" У 1880 році газета L'Événement уже згадує гасло "Смерть королям!"
Примітки
- Karl XIV Johan — 1917.
- Sten C.O. Carlsson Encyclopædia Britannica
- Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- (Deutsche Nationalbibliothek) Record #118560174 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Hovförsamlingens kyrkoarkiv, Död- och begravningsböcker, SE/SSA/0007/F I/1 (1766-1853), bildid: C0054458_00283
- Olsson M. Riddarholmskyrkan - inventories and graves — 1937. — С. 459.
- КАРЛ XIV Юхан [ 21 липня 2020 у (Wayback Machine).] («Універсальний словник-енциклопедія»)
- Йорґен Вейбулль. Коротка історія Швеції. [ 25 липня 2020 у (Wayback Machine).] — Стокгольм: Шведський інститут, 1997. — 163 с.
- . www.faktoider.nu. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
- Виконт Шарль де Лоене (Дельфіна де Жираден). Courrier de Paris : ( )[]. — La Presse. — С. 2.
- Le Sphinx. Menus propos : ( )[]. — L'Événement. — № 2925. — С. 2.
Література
- Р. А. Кривонос. Бернадотт Шарль Жан Батист // (Українська дипломатична енциклопедія): У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
- В. Ю. Константинов. Російсько-шведський союзний договір 1812 // (Українська дипломатична енциклопедія): У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.
- Alan Palmer: Bernadotte: Napoleon's marshal, Sweden's king, 1990
- Dunbar Plunket Barton: The amazing career of Bernadotte, 1930
- Lord Russell of Liverpool: Bernadotte: Marshal of France & King of Sweden, 1981
- Jean-Marc Olivier: «Bernadotte Revisited, or the Complexity of a Long Reign (1810—1944)», in Nordic Historical Review, n°2, 2006.
- Карл XIV Иоанн // (Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона) : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
- (англ.)
Попередник (Карл XIII) | (Король Швеції) (1818)-(1844) | Наступник (Оскар I) |
Попередник (Карл II) | (Король Норвегії) (1818)-(1844) | Наступник (Оскар I) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет