Кардинал корони (італ. Cardinale della corona) — у середньовічній Європі кардинали, найвищі представники Римо-католицької церкви в королівстві, що були запропоновані монархом, щоб виступати як представники в колегії кардиналів. У ширшому розумінні цей термін може стосуватися будь-якого кардинала, призначеного на прохання монарха.
Історія Редагувати
З часів понтифікату Папи Римського Климента V, першого авіньйонського папи, деякі світські правителі, а саме: імператори Священної Римської імперії, пізніше — австрійські імператори, королі Франції, Іспанії, Португалії та Польщі, венеціанські дожі) дістали право рекомендувати кандидатів на призначення кардиналами.
Ці кардинали, що призначалися через відповідні політичні причини, отримали назву кардиналів корони (cardinales coronæ).
Така практика була припинена наприкінці XIX ст. В історії кардинали корони часто відігравали велику політичну роль, бувши міністрами та найголовнішими радниками своїх монархів.
Найвідомішими серед них були французькі перші міністри — кардинали Рішельє, Джуліо Мазаріні та Флері, або в Англії — Томас Волсі. Бувши кардиналами, вони піклувалися насамперед про інтереси своїх монархів і держав, а часто кардиналами ставали саме через заступництво цих монархів. Також можна назвати кардинала Луї Рене Едуарда, принца Рогана, що особливо відомий своєю роллю у справі про намисто під час правління Людовика XVI.
Джерела Редагувати
- Baumgartner, Frederic J. 2003. Behind Locked Doors: A History of the Papal Elections. Palgrave Macmillan. ISBN 0-312-29463-8.
- Pastor, Ludwig. 1902. The History of Popes. K. Paul, Trench, Trübner & Co., Ltd.