Ка́ра-Бога́з-Гол (туркм. Garabogazköl, дослівно — «озеро чорної протоки») — озеро на заході Туркменістану. Площа 18 000 км².
| Кара-Богаз-Гол туркм. Garabogazköl Aylagy | |
|---|---|
| | |
| 41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д.Координати: 41°21′06″ пн. ш. 53°35′42″ сх. д. / 41.351930555583329863° пн. ш. 53.59523055558332771° сх. д. | |
| Розташування | |
| Країна | Туркменістан, Російська імперія і СРСР |
| Регіон | Балканський велаят |
| Геологічні дані | |
| Частина від | Каспійське море |
| Розміри | |
| Площа поверхні | 18 400 км² |
| Висота | −33 м |
| Глибина макс. | 3,5 м |
| Довжина | 193 км |
| Ширина | 154 км |
| Берегова лінія | 730 км |
| Об'єм | 128 800 000 000 кубічний метр |
| Вода | |
| Солоність | 350 ‰ |
| Басейн | |
| Інше | |
Кара-Богаз-Гол (Туркменістан) | |
| | |
| Кара-Богаз-Гол у Вікісховищі |
На берегах озера знаходиться басейн соляного осадонакопичення.
До 1980 року — затока-лагуна Каспійського моря, що з'єднувалася з ним вузькою (до 200 м) протокою. У 1980 році протока перекрита глухою дамбою, у результаті чого озеро обміліло, солоність підвищилася (понад 310 ‰). У 1984 році для підтримки мінімально необхідного рівня розсолу була побудована водопропускна споруда. Через високу випаровуваність площа водного дзеркала сильно змінюється в залежності від сезону.
Етимологія
Назва озера може перекладатись з туркменської мови як «Озеро чорної пащі (горла)» або як «Озеро чорної протоки» (слово bogaz має два значення).
Промислове значення
Промислова сировина представлена відкладеннями солей (галіт, глауберит, астраханіт, епсоміт і інш.), поверхневою ропою затоки (солоність понад 300 %) і підземними розсолами (запаси останніх 16 км³). Крім сольової й гідромінеральної сировини, відомі родовища нерудних будматеріалів (крейди, доломіту, гіпсу і інш.). Донні відклади затоки представлені олігоценовими глинами, послідовно перекритими 4 горизонтами мулу і солі. Найбільший — другий соляний горизонт (потужність солі до 10 м). Є одним із найбільших родовищ мірабіліту.
Див. також
Примітки
- GeoNames — 2005.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
| Це незавершена стаття з географії Туркменістану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |