Калнинь Людмила Едуардівна нар 27 липня 1926 19260727 Москва 11 лютого 2021 1 російський мовознавець славіст доктор філо

Калнинь Людмила Едуардівна (нар. 27 липня 1926(19260727), Москва — 11 лютого 2021) — російський мовознавець-славіст, доктор філологічних наук з 1976. Закінчила 1948 Московський педагогічний інститут.

Калнинь Людмила Едуардівна
Народилася	26 липня 1927(1927-07-26) Москва, СРСР
Померла	11 лютого 2021(2021-02-11) (93 роки)
Діяльність	мовознавиця
Alma mater	Московський педагогічний державний університет
Заклад	Інститут слов'янознавства РАН^d
Науковий ступінь	доктор філологічних наук^[d]

Біографія ред.

З 1952 працювала в Інституті слов'янознавства і балканістики АН СРСР (з 1998 — Інститут слов'янознавства Російської АН).

Наукова діяльність ред.

Досліджує синхронну та історичну фонологію слов'янських мов, слов'янські діалекти у зіставному аспекті на фонемному і звуковому рівнях, структуру складу у слов'янських мовах:

«Розвиток кореляції твердих і м'яких приголосних фонем у слов'янських мовах», 1961;
«Зіставна модель фонологічної системи слов'янських діалектів», 1981, у співавт.;
«Спроба вивчення складу в слов'янських діалектах», 1985, у співавт.;
«Фонетична програма слова як простір фонетичних змін у слов'янських діалектах», 2001; усі — російською мовою.

Калнинь уперше в славістиці здійснила системну інтерпретацію українських діалектів на фонологічному рівні, визначила їх головні ознаки:

«Кореляція твердих і м'яких приголосних в українській мові», 1962;
«Про фонологічне оформлення анла-ута в надсянському говорі»,
«Про деякі засоби сигналізації діереми в українській діалектній мові», обидві — 1972;
«Спроба моделювання системи української мови. Фонологічна система», 1973;
«До типології українського діалектного вокалізму», 1980.

Здійснює фонетичний опис окремих українських говірок:

«Вокалізм одного наддністрянського говору», 1968;
«Фонетична будова одного гуцульського говору», 1992.

Бере участь у підготовці «Общеславянского лингвистического атласа» (Серия фонетико-грамматическая. в. 1, 1988; в. 2а, 26, 1990; в. 3, 1994). Вивчає теорію лінгвістичної географії («До питання про значення багатомовних атласів для вивчення слов'янського діалектного континууму», 1989, у співавт.).

Започаткувала видання серії монографічних описів «Дослідження зі слов'янської діалектології» (в. 1—9. М., 1992—2004; в. 1 присвячено українським Карпатським Діалектам).

Література ред.

П. Ю. Гриценко. Калнинь Людмила Едуардівна // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.. С. 227.
Т. В. Попова. К юбилею Людмилы Эдуардовны Калнынь // Славяноведение, № 4, 2011, C. 119—121. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]

Примітки ред.

. Институт славяноведения Российской академии наук (ИСл РАН). 13 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.

Це незавершена стаття про науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Институт славяноведения Российской академии наук (ИСл РАН). 13 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 15 лютого 2021.