Каламу́тність води́ — показник, що характеризує зменшення прозорості води внаслідок наявності в ній неорганічних і органічних тонкодисперсних частинок, а також розвитком планктонних організмів. Зокрема, причинами каламутності є наявність у воді піску, глини, неорганічних сполук (гідроксиду алюмінію, карбонатів різних металів тощо), а також органічних домішок або живих істот, наприклад бактеріо, фіто- або зоопланктону. Також причиною може бути окиснення хімічних сполук заліза та марганцю киснем повітря, що призводить до утворення колоїдів. Одиниці вимірювання каламутності — г/м3 чи мг/л. Для оцінки каламутності води застосовують методи нефелометрії.
Посилання ред.
- 6.1.4. Мутность и прозрачность [ 11 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ДСТУ ISO 7027:2003. Якість води. Визначання каламутності (ISO 7027:1999, IDT).
| Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |