Лари́са Хамидівна Кади́рова (нар. 10 вересня 1943, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — радянська, українська актриса театру і кіно. Народна артистка Української РСР (1982). Незмінний директор Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія» з часу його заснування (2004). Лауреатка премії «Київська пектораль» у номінації «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва» (2019).
| Кадирова Лариса Хамидівна | |
|---|---|
|
| |
| Директор Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія» Лариса Кадирова (на — праворуч) вітає акторку Вікторію Васалатій з прем'єрою вистави «Я — Квітка». На задньому плані музикант Юрій Кондратюк. Київ, 8 жовтня 2017, Камерна сцена імені Сергія Данченка. | |
| Народилася | 10 вересня 1943 (80 років) Ташкент, Узбецька РСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР Україна |
| Діяльність | акторка |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Заклад | Національна музична академія України імені П. І. Чайковського |
| Роки діяльності | 1963 — тепер. час |
| IMDb | nm1065642 |
| Нагороди та премії | |
| |
Життєпис Редагувати
Народилася 10 вересня 1943 року у Ташкенті. Закінчила драматичну студію при театрі імені М. Заньковецької (1963, майстерня Б. Тягна) та Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1981).
Працювала у Львівському українському драматичному театрі імені М. Заньковецької (1963—1993). Паралельно з роботою в театрі Лариса Кадирова навчалась на мистецтвознавчому факультеті художнього інституту імені І. Репіна Ленінградської Академії мистецтв.
З 1993 року — актриса Національного українського драматичного театру імені І. Франка та театру «Сузір'я».
З 1993 року — президент міжнародної благодійної організації «Міжнародний інститут театру» (Український центр), з 1998 — професор Національної музичної академії імені П. Чайковського.
- Лауреат Шевченківської премії за 2008 рік
- Лауреат Театральної нагороди імені Марії Заньковецької
- Заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим
- Артдиректор Міжнародного фестивалю «Боспорські агони»
- Голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд ХХІ»
- Директор-художній керівник міжнародного фестивалю моновистав актрис «Марія»
Член Національної спілки театральних діячів України.
Театральні роботи Редагувати
- «Маклена Граса» М. Куліша — Маклена
- «Кам'яний господар» Лесі Українки — Донна Анна
- «Чайка» А.Чехова — Ніна Заречна
- «Марія Заньковецька» І. Рябокляча — Марія Заньковецька (вистава перебувала у репертуарі театру протягом 22 років та була показана близько 600 разів)
- «Прапороносці» за О. Гончарем — Шура Ясногорська
- «Тартюф» Мольєра — Ельміра
- «Федра» Расіна — Федра
- Росмерсгольм Г.Ібсена — Ребекка Вест
- «Тартюф» Мольєра — Пані Пернель
- «Посаг кохання» Г. Г. Маркеса
- «…Бути…» А. Казанчана
- «Сара Бернар — наперекір усьому» З. Хшановського, Л. Кадирової — Сара Бернар
- «Всі ми — киці і коти» М. Заліте — Зента
Фільмографія Редагувати
- 1978 — «Спокута чужих гріхів» — Ганна
- 1990 — «Історія пані Ївги»
- 1991 — «Мина Мазайло» — Баронова — Козино
- 1991 — «Голод-33»
- 1990 — «Далі польоту стріли»
- 1991 — «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали» — жінка-страдниця
- 1993 — «Пастка» — Аліція Горська, вчителька музики
- 1994 — «Амур і Демон»
- 1994 — «Царівна» (телесеріал) — пані Марко
Література Редагувати
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С.281.
- Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 198.
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 589.
- Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 184.
- Жінки України. — К., 2001. — С. 171—172.
- Щаслива самотність актриси. Лариса Кадирова = Szczesliwa samotnosc aktorki / А. А. Підлужна. – Х.; К.; Вроцлав : Золоті сторінки, 2013. – 200 с. – Укр. та пол. мовами. – ISBN 978-83-62290-2.
Посилання Редагувати
- Лариса Кадирова на сайті Театру ім. Франка [ 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Кадирова Лариса на сайті IMDb (англ.)
- http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/sov/6714/works/ [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.]