Йоко Оно

Йоко Оно Леннон, відоміша як Йоко Оно (яп. 小野 洋子, зазвичай яп. オノ・ヨーコ, англ. Yoko Ono, нар. 18 лютого 1933(19330218), Токіо, Японія) — японсько-американська авангардна художниця, музикантка, композиторка, перформерка, кінорежисерка, фотографка, скульпторка, а також феміністка, пацифістка. Насамперед відома як дружина Джона Леннона, з яким вона також творчо співпрацювала і навіть брала участь у записах деяких пісень «The Beatles» («Revolution 9», «Birthday», «The Continuing Story of Bungalow Bill»). В 1998 році допомогла українцям, перерахувавши 70000 швейцарських франків для порятунку жителів Закарпатської області України, які постраждали від повені ^[7].

Йоко Оно
яп. オノ・ヨーコ
Зображення
Йоко Оно в Сан-Паоло, Бразилія, 2007 р.
Основна інформація
Дата народження	18 лютого 1933(1933-02-18) (90 років)
Місце народження	Токіо-сіті^d, Японська Держава
Роки активності	1961—дотепер
Громадянство	Японська Держава і США
Національність	японка
Професії	антивоєнна активістка, співачка, композиторка, перформерка, художниця, студійна виконавиця, кінорежисерка, фотографка, скульпторка, conceptual artist, візуальна мисткиня, кінематографістка
Освіта	Gakushuin University^d
Співацький голос	мецо-сопрано
Інструменти	фортепіано
Жанр	авангард, рок, поп, електроніка
Псевдоніми	Ono, Yoko, 小野, 洋子, 大野洋子 і O., Y.
Колективи	John Lennon & Yoko Ono^d
Лейбл	Apple, Geffen, Polydor Records, Rykodisc, Astralwerks
Нагороди	Премія «Греммі» за найкращий альбом року (1981) Grammy Award for Best Music Film^d (2000) Women's Caucus for Art Lifetime Achievement Award^d (2005) Distinguished Service to the Visual Arts Award^d (2010) MOJO Awards^d Great Immigrants^d (2010)
imaginepeace.com
Файли у Вікісховищі

Життєпис

Народилась у 1933 році в Токіо в заможній родині банкіра (у домі бувало до 30 слуг). Батько працював у Сан-Франциско, тому Йоко з матір'ю часто приїжджали до США. У 1953 році переїхали до Америки, батько був призначений президентом Токійського банку в Нью-Йорку.

Відвідувала Коледж Сари Лоренс (той, у якому вчилася Лінда Маккартні).

Мала короткий шлюб з японським музикантом, приєдналась до медіа-групи «Флексус».

У 1962 році одружилася з американським режисером Тоні Коксом, з яким познайомилась на своїй виставці, народила доньку Кіоко. Пара приїхала до Лондона в 1966 році, де Йоко зустрілася з Джоном Ленноном. За описом Гантера Дейвіса, Леннон надкусив яблуко, що було частиною реквізиту виставки Йоко. Пізніше мисткиня надіслала музиканту одну зі своїх книжок, а він спонсорував її виставку. За рік, у лютому 1967 році, Йоко з чоловіком знов приїхала до Лондона для зйомок фільму «Сідниці», про що Дейвіс, у той час колумніст у «Sunday Times», написав статтю «О ні, Оно» (англ. Oh no, Ono). Стосунки з Ленноном розвивались, і в травні 1968 року Леннон розлучився з дружиною Синтією та поселився з Оно. За кілька тижнів після цього Оно завагітніла, але пережила викидень.

20 березня 1969 року скромно одружилися в Гібралтарі, в компенсацію запросивши широку публіку «відвідати їх у ліжку» в готелі Hilton в Амстердамі 25-31 березня. Публіку, що очікувала сексуальних сенсацій, зустріли з посланням миру із ліжка. Меседж акції (за Ленноном): «Йоко і я охоче станемо всесвітніми клоунами, якщо це принесе якесь добро.»

Має громадянство США і живе в Нью-Йорку. Має двох дітей — Кіоко й Шона.

Творча діяльність

Випустила кілька сольних альбомів.

Співпраця з Ленноном

З 1968 року Оно розпочинає інтенсивну творчу співпрацю з Ленноном — ряд артистичних перформансів, спільних зйомок, створення музики, картин, різних подій та публічних акцій. За рік у підсумку вийшов фільм і диск під назвою «Двоє незайманих» (англ. Two Virgins), на обкладинці якого пара знята оголеною.

Обоє увійшли у суміжні поля одне одного: з допомогою Леннона Оно стала самостійною продюсеркою і професійно записувала музику, а він міг висловити свої більш авангардні й дивні артистичні пориви.

Перше спільне публічне дійство з публічним закликом до миру проведене на національній скульптурній виставці, що традиційно відбувалась у Ковентрі в стінах зруйнованого собору. Перформанс полягав у посадці Оно і Ленноном двох жолудів, які б символізували Схід (Оно) і Захід (Леннон). Прорісши разом, жолуді б уособили мир між усіма народами землі. Попри несхвалення представником собору Ковентрі акції «гріховної» пари, жолуді були посаджені, в доповнення встановлена кована лавка, виготовлення якої коштувало 4,500 фунтів (після вистави її було вкрадено). Оскільки парох собору не бажав такого перформансу на освяченій землі, лавка та жолуді були представлені на галявині перед новим собором. Там також встановлена табличка з короткою посвятою Джонові від Йоко та Йоко від Джона і датою. Пізніше Оно з чоловіком розіслали жолуді з супровідними листами до багатьох світових лідерів.

Оно була присутня під час запису «Білого альбому» «The Beatles». Виступила солісткою композиції The Continuing Story of Bungalow Bill. Взяла участь в записі таких треків як «Revolution 9», «Birthday».

Фільмографія

• У 2010 році вийшов біографічний фільм «Леннон як він є», у якому роль Йоко Оно виконала Наоко Морі.

Примітки

1. RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. https://zkm.de/en/person/yoko-ono
3. http://www.bbc.co.uk/music/artists/b0b33754-a664-43b7-ba00-be0dc4ec2396
4. Museum of Modern Art online collection
   d:Track:Q73268604
5. http://therangeplace.boards.net/thread/176/yoko-ono
6. Йоко Оно: між банальністю та геніальністю - Інтернет галерея картин і скульптур KyivGallery. kyiv.gallery (укр.). 28 грудня 2021. Процитовано 14 березня 2022. 
7. Hunter Davies. The John Lennon letters. — New York, Boston, London: Little, Brown & Co, 2012. — P. 130.
8. Harry, Bill. The John Lennon Encyclopedia. Virgin, 2001. — P. 510. ISBN 0-7535-0404-9.
9. Hunter Davies. The John Lennon letters. — New York, Boston, London: Little, Brown & Co, 2012. — P. 144.
10. . web.archive.org. 10 квітня 2014. Архів оригіналу за 19 листопада 2014. Процитовано 14 березня 2022. 
11. Borack John M. John Lennon — Life is what happens. — Iola: Krause Publications, 2010. — P. 120.

7. https://youtu.be/kNXKJghL4ew?t=917 .