Йозеф Антон Юліус Тербофен (нім. Josef Antonius Heinrich Terboven; 23 травня 1898, Ессен, Німецька імперія — 8 травня 1945, замок Скаугум, Осло, Норвегія) — німецький державний діяч, обергруппенфюрер СА (1936).
| Йозеф Тербофен | |
|---|---|
| нім. Josef Terboven | |
| Ім'я при народженні | нім. Josef Antonius Heinrich Terboven |
| Народився | 23 травня 1898 Ессен, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія |
| Помер | 8 травня 1945 (46 років) Skaugumd, Аскер, Акерсгус, Норвегія ·Динаміт |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана |
| Знання мов | німецька |
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
| Членство | СА |
| Посада | депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Третього рейхуd і Reichkommisar for the occupied Norwegian territoriesd |
| Військове звання | обергруппенфюрер |
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 5231564 |
|
Біографія Редагувати
Після закінчення Вищої реальної школи в Гамбольті в 1915 році, вступив добровольцем до армії. Учасник Першої світової війни, лейтенант. Демобілізований в 1918 році.
В 1923-1925 роках працював в банку, в 1923 році вступив в НСДАП.
З 1925 року - на партійній роботі. Керував ортсгруппою в Ессені. Одночасно був керівником СА Ессена. А з 1927 року керував уже всією партійною організацією району Ессен. В 1928 році призначений гауляйтером Ессена.
З 14 вересня 1930 року - народний депутат Рейхстагу від Західного Дюссельдорфа, з липня 1933 року - прусський державний радник. Вважався одним з найбільш фанатичних прихильників Гітлера. Напередодні «Ночі довгих ножів» 1934 року Адольф Гітлер вирушив на весілля Тербофена в Ессен, призначене на 28 червня 1934 року, що було кроком з підготовки знищення вищого керівництва СА. Один з головних керівників подій «Ночі».
З 5 лютого 1935 року - обер-президент Рейнської провінції. З вересня 1939 року, після початку Другої світової війни, призначений імперським комісаром оборони VI військового округу, а з 1942 року - і всього Ессена.
19 квітня 1940 року призначений Імперським комісаром Норвегії. Спільно з вищим керівником СС і поліції Норвегії Вільгельмом Редісом займався організацією каральних акцій проти мирного населення і партизан Норвегії.
Після висадки союзницьких військ у Норвегії в 1945 році, побоюючись арешту, покінчив життя самогубством, підірвавшись гранатою разом з Редісом.
Нагороди Редагувати
Перша світова війна Редагувати
- Залізний хрест
- 2-го класу (24 вересня 1916)
- 1-го класу (вересня 1918)
Міжвоєнний період Редагувати
- Почесний кут старих бійців (лютий 1934)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
- Золотий партійний знак НСДАП (27 квітня 1945)
- Золотий почесний знак Гітлер'югенду з дубовим листям (15 січня 1938)
- Медаль «За вислугу років в НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
Друга світова війна Редагувати
- Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу
- 1-го класу (15 вересня 1940)
- 2-го класу з мечами
- 1-го класу з мечами
Примітки Редагувати
- ↑ Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- ↑ TracesOfWar
- Munzinger Personen
- . www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
Джерела Редагувати
- Залесский К. А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь. — М.: Вече, 2000. — С. 358—359. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
- Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М.: АСТ; Астрель, 2002. — С. 593—595. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (АСТ); 5-271-05091-2 (Астрель).
- Залесский К. А. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 506—507. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5.