Зінчик Станіслав Михайлович Станісла в Миха йлович Зі нчик нар 22 вересня 1975 с Гайшин Переяслав Хмельницький район Киї

Станіслав Зінчик народився в селі Гайшин Переяслав-Хмельницького району Київської області. Навчався у Гайшинській школі та у школі в сусідньому селі Гланишів, яку закінчив 1992 року. З 1993 по 1995 рік проходив службу в прикордонних військах ДПСУ у місті Чорноморськ (на той час — Іллічівськ) в Одеській області. Після строкової служби вступив на філологічний факультет Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди. Після закінчення інституту з 2001 року працював вчителем української мови та літератури у середній загальноосвітній школі № 237 Дарницького району м. Києва, а потім у гімназії № 261 Дарницького району м. Києва. Дуже любив читати, захоплювався спортом, —рафтингом, легкою атлетикою, плаванням, футболом. Серйозно займався альпінізмом, у 2012 році підкорив вершину Ельбрус. Мешкав з дружиною в селі Петропавлівське Бориспільського району.

Активний учасник Революції Гідності, зокрема протистоянь 18-21 лютого 2014 року, пережив розстріл на вул. Інститутській 20 лютого. У березні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини від російської збройної агресії.

Солдат резерву, стрілець 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 18-ї стрілецької роти 6-го стрілецького батальйону військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Був зарахований до складу 1-го резервного батальйону НГУ. З 15 квітня брав участь в антитерористичній операції в районі захопленого терористами Слов'янська.

Загинув 24 травня 2014 року в бою з терористами. Близько 17:00 на блокпост Нацгвардії на східній околиці Слов'янська, в районі перехрестя доріг на Красний Лиман і Краматорськ, було вчинено збройний напад. Бойове зіткнення тривало близько двох годин, окрім стрілецької зброї противник використовував міномети і гранатомети. В ході бою поряд зі Станіславом розірвалася граната, він прикрив собою товаришів та отримав осколкові поранення, що несумісні з життям.

27 травня Станіслава з почестями поховали на сільському цвинтарі рідного села Гайшин. Вдома лишилася дружина Ружана Кириленко, з якою прожили трохи більше року, та 6-місячний син Філат.

Нагороди та вшанування Редагувати

20 червня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

В Гайшинському НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ДНЗ» встановлено меморіальну дошку на честь Станіслава Зінчика.

Нагороджено медаллю ВГО «Країна» «За визволення Слов'янська» (посмертно).

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 16 липня 2017.
. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 16 липня 2017.
. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
1 вересня- День знань // Сайт Гайсинського НВО, 6 жовтня 2015

Джерела Редагувати

Зінчик Станіслав Михайлович [ 5 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Солдат резерву Зінчик Станіслав Михайлович [ 30 червня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Національної гвардії України.
Герої не вмирають! Станіслав Михайлович Зінчик [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний вебпортал КМДА. Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація.
Подвиг Станіслава Зінчика // Алла Приходько. «Вісті», 6 червня 2014.

[1] . Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 16 липня 2017.

[2] . Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 16 липня 2017.

[3] . Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.

[4] 1 вересня- День знань // Сайт Гайсинського НВО, 6 жовтня 2015