Зінкевич Анатолій Семенович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зінкевич Анатолій Семенович Зінкевич о Ана

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зінкевич.

Анатолій Семенович Зінкевич, о. Анатолій Зінкевич (26 вересня 1953, Лосятин, Україна — 13 лютого 2019, Тернопіль) — український церковний діяч, митрофорний протоієрей Православної церкви України. Засновник Тернопільського Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького. Очільник громадського руху «Українські святині — українському народу». Батько архієпископа Дніпровського ПЦУ Симеона (Зінкевича), старший брат митрополита Луцького та Волинського ПЦУ Михаїла (Зінкевича).

о. Анатолій Зінкевич
Анатолій Семенович Зінкевич

Народився	26 вересня 1953(1953-09-26) с. Лосятин, Кременецький район, Тернопільська область, Україна
Помер	13 лютого 2019(2019-02-13) (65 років) м. Тернопіль
Громадянство	Україна
Національність	українець
Знання мов	українська
Учасник	Війна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У часи СССР — секретар намісника Свято-Успенської Почаївської лаври єпископа Якова Панчука. Протоієрей Анатолій^{[джерело?]}

Життєпис ред.

Анатолій Зінкевич народився 26 вересня 1953 року в селі Лосятині Кременецького району Тернопільської області, нині Україна.

Навчався в Кременецькому лісотехнічному технікумі, Київському інституті народного господарства, Ленінградській духовній семінарії, Московській духовній академії, на історичному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету (2018).

Працював на будові піднощиком, штукатуром при Почаївській лаврі. Згодом залишився в лаврі, де провів 16 років. Був келейником, екскурсоводом, регентом хору, проректором семінарії, і особистим секретарем намісника Якова Панчука.

Був настоятелем парафій на Лановеччині і Свято-Троїцького духовного центру імені Данила Галицького м. Тернополя.

Очолював ініціативну групу «Почаївській лаврі — статус національної духовної святині», громадський рух «Українські святині — українському народу».

Родина ред.

Разом із дружиною Наталею виховав п'ятьох синів і доньку. Троє синів обрали священничий сан і нині трудяться на духовній ниві. Найстарший — архієпископ Дніпровський і Криворізький Симеон (Зінкевич) Православної церкви України, молодший брат о. Анатолія — митрополит Луцький Михаїл.

Відзнаки ред.

Людина року на Тернопільщині (2002)
відзнака Тернопільської міської ради (2008),
орден «За заслуги» III ступеня (2010).

Вшанування ред.

22 травня предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній у співслужінні духовенства та єпископату звершив літію за протоієреєм Анатолієм.

Цитати ред.

	Я виріс в українському домі, дихаю його повітрям, їм його хліб. Хто буде за мене ремонтувати його дах, хто боротиметься з тими, що шкодять йому?
— о. Анатолій Зінкевич,

Цікаві факти ред.

Його мудрістю, логікою, ерудицією, красномовством, глибокою духовною сутністю, умінням спілкуватися з людьми захоплювалися професори, народні депутати, міністри.^{[джерело?]}
Одним із перших^{[уточнити]} підтримав Помаранчеву революцію та Євромайдан, а згодом наших добровольців у АТО, причому не лише силою молитви, а й фінансово.
Протоієрей Анатолій їздив в Константинополь просити Вселенський патріархат про автокефалію для Української православної церкви.
Разом із козаками він їздив до Одеси рятувати перлину біля моря від бронзової Катерини II. Там його навіть заарештували на кілька годин.^{[прояснити]}^{[джерело?]}

Примітки ред.

Перестало битися серце випускника ТНПУ ім. В.Гнатюка, настоятеля Свято-Троїцького духовного центру отця Анатолія Зінкевича [ 16 вересня 2019 у Wayback Machine.] // ТНПУ
Упокоївся протоієрей Анатолій Зінкевич [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Тернопільська єпархія ПЦУ, 13 лютого 2019 р.
↑ Отець Анатолій Зінкевич доніс свій хрест до краю життя Відійшов у вічність настоятель Свято-Троїцького духовного центру [ 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Номер один, 21 лютого 2019 р.
. Жнибороди-Бучаччина-Тернопілля. 2014. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.
Рішення 20 сесії п'ятого скликання Тернопільської міської ради № 5/20/72 від 21 серпня 2008 року [ 18 липень 2014 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада. — 2008. — 8 вересня.
Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
. PCU (укр.). 22 травня 2021. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.

Джерела ред.

Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв [ 14 вересня 2019 у Wayback Machine.] // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.
Зінкевич Анатолій Семенович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6.

Посилання ред.

Помер настоятель тернопільського Свято-Троїцького духовного центру протоієрей Зінкевич [ 15 лютого 2019 у Wayback Machine.] // УНІАН, 14 лютого 2019 р.
В Анатолія Зінкевича залишилися шестеро дітей [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 26 лютого 2019 р.

[1] Перестало битися серце випускника ТНПУ ім. В.Гнатюка, настоятеля Свято-Троїцького духовного центру отця Анатолія Зінкевича [ 16 вересня 2019 у Wayback Machine.] // ТНПУ

[2] Упокоївся протоієрей Анатолій Зінкевич [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Тернопільська єпархія ПЦУ, 13 лютого 2019 р.

[Зінкевич1-3] Отець Анатолій Зінкевич доніс свій хрест до краю життя Відійшов у вічність настоятель Свято-Троїцького духовного центру [ 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Номер один, 21 лютого 2019 р.

[4] . Жнибороди-Бучаччина-Тернопілля. 2014. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.

[5] Рішення 20 сесії п'ятого скликання Тернопільської міської ради № 5/20/72 від 21 серпня 2008 року [ 18 липень 2014 у Wayback Machine.] // Тернопільська міська рада. — 2008. — 8 вересня.

[6] Указ Президента України від 20 січня 2010 року № 53/2010 «Про відзначення державними нагородами України»

[7] . PCU (укр.). 22 травня 2021. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.

[8] Садовська, Г. Не просто священика відспівували одинадцять архієреїв // Вільне життя, 20 лютого 2019 р.