Зяткі́вці — село в Україні, у Гайсинській міській громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Кіблич (притока Собу) за 14 км на південний схід від міста Гайсин та за 4 км від залізничної станції Зятківці. Населення становить 1 171 особа (станом на 1 січня 2015 р.).
| село Зятківці | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Вінницька область | |
| Район | Гайсинський район | |
| Громада | Гайсинська міська громада | |
| Код КАТОТТГ | UA05040030400023174 | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1545 | |
| Населення | ▼ 1171 (01.01.2015) | |
| Площа | 4,157 км² | |
| Поштовий індекс | 23751 | |
| Телефонний код | +380 4334 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д. / 48.73028° пн. ш. 29.47806° сх. д.Координати: 48°43′49″ пн. ш. 29°28′41″ сх. д. / 48.73028° пн. ш. 29.47806° сх. д. | |
| Середня висота над рівнем моря | 249 м | |
| Водойми | р. Кіблич | |
| Відстань до районного центру | 14 км | |
| Найближча залізнична станція | Зятківці | |
| Відстань до залізничної станції | 4 км | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | 23751, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Зятківці, вул. Соборна, 11-в | |
| Карта | ||
Зятківці | ||
Зятківці | ||
| Мапа | ||
| Зятківці у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Село належить до старовинних поселень Поділля, на його території археологи виявили пам'ятки черняхівської культури (II—IV ст. н. е.).
В середині XVI ст. воно було власністю Брацлавського замку (вперше згадується в опису 1545 p., тоді селом володів поміщик Мишко Мармулинський). У 1590 р. під час турецько-татарського нападу Зятківці дощенту зруйновано. Лише через півтора десятиліття село відродилося.
У 1609 р. воно дісталося Іванові Мелешку, який 1613 р. продав маєток поміщикові Василеві Рогозинському. Близько 1618 року місто Зятківці перейшли до шляхтича Олександра Пісочинського, який одружився з вдовою Івана Мелешка — Гальшкою з Рогозинських, також виробив собі привілей на Зятківці у короля. Після смерті Гальшки Пісочинський різними способами намагався «притримати» маєток за собою, який мав повернутись до Мелешків та Рогозинських.
Пізніше місто Зятківці потрапили до графа Мишки-Холоневського. 1774 р. село Зятківці знову здобуло статус містечка. Граф Мишка-Холоневський побудував на пагорбі великий цегляний триповерховий палац. Із того часу Зятківці стали постійною резиденцією графів Холоневських — аж до 1917 р. У ХІХ ст. Зятківці ще двічі воскресатимуть: навесні 1830 р. населення вирізане польською шляхтою; згодом зятківчани постраждали від чуми, епідемія якої на початку 1830-х років була поширена на великій території Російської імперії.
6 листопада 1919 року в Зятківцях було підписано перемир'я між Українською Галицькою Армією та білою Добрармією.
Відомі люди Редагувати
- Дмитренко Микола Костянтинович (1956) — український фольклорист, письменник.
- Керанчук Леонід Кирилович (1931) — український будівельник, лауреат Шевченківської премії.
- Танцюра Гнат Трохимович (1901—1962) — український фольклорист, етнограф, краєзнавець і педагог.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Jerzy Urwanowicz, Piaseczynski (Piaseczynski) Aleksander h. Lis // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — t. XXV/…, zeszyt …. — S. 802—803. (пол.)
- Ziatkowce, mstko… — S. 588.
Джерела Редагувати
- Ziatkowce, mstko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 587. (пол.) — S. 587—588. (пол.)
Література Редагувати
- Зяткі́вці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.212
| Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |