Зносості́йкість (рос. износостойкость; англ. wear resistance; нім. Verschleissfestigkeit f) — властивість матеріалу чинити опір зношуванню за визначених умов тертя, яка оцінюється величиною, оберненою швидкості зношування чи інтенсивності зношування.
Швидкість зношування — відношення величини зносу до часу зношування.
Інтенсивність зношування — відношення величини зносу до шляху тертя, вздовж якого відбувалося зношування.
Шлях тертя — відстань, що проходить точка поверхні тертя одного тіла по поверхні іншого тіла.
Зносостійкість залежить від виду, складу і структури матеріалу, твердості поверхневих шарів, шорсткості і технології обробки деталі, контактних зусиль, стану і наявності змащування у зоні контакту поверхонь тертя.
Відносна зносостійкість — безрозмірний показник, що характеризує співвідношення абсолютних величин зносу двох матеріалів, один з яких прийнятий за еталон.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ДСТУ 2860-94 Надійність техніки. Терміни та визначення.
- ↑ ДСТУ 2823-94 Зносостійкість виробів тертя, зношування та мащення. Терміни та визначення.
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Зносостійкість сплавів, відновлення та зміцнення деталей машин: Навчальний посібник. За ред. Попова В. С. — Запоріжжя: Мотор Січ, 2006. — 420 с.