Знищення бізонів у США — масове винищення бізонів з 1830-х років, санкційоване владою США, яке мала мету підірвати економічний устрій життя індіанських племен та приректи їх на голод. Індіанці традиційно полювали на бізонів тільки для задоволення своїх життєвих потреб: для їжі, а також виготовлення одягу, житла, знарядь і начиння.
Американський генерал Філіп Шерідан писав: «Мисливці за бізонами зробили за останні два роки більше для вирішення гострої проблеми індіанців, ніж вся регулярна армія за останні 30 років. Вони знищують матеріальну базу індіанців. Надішліть їм порох і свинець, коли завгодно, і дозвольте їм вбивати, білувати шкіри і продавати їх, поки вони не знищать всіх бізонів !» . Шерідан в конгресі США пропонував заснувати спеціальну медаль для мисливців, підкреслюючи важливість винищення бізонів. Полковник Річард Додж (Richard Irving Dodge) говорив: «Смерть кожного бізона — це зникнення індіанців» .
Внаслідок хижацького винищення чисельність бізонів до початку XX століття знизилася з декількох десятків мільйонів до декількох сотень. Французький біолог Жан Дорст (Jean Dorst) відзначав, що спочатку загальна чисельність бізонів становила приблизно 75 мільйонів, але вже в 1880—1885 роках в оповіданнях мисливців Півночі США говорилося про полювання на «останнього» бізона . У період 1870 по 1875 рік щорічно вбивали приблизно 2,5 мільйона бізонів . Історик Ендрю Айзенберг писав про зниження чисельності бізонів з 30 мільйонів в 1800 році до менше тисячі до кінця століття .
Бізонів також вбивали заради розваги: американські залізничні компанії в рекламі приваблювали пасажирів можливістю стріляти в бізонів з вікна вагонів . У 1887 році англійський натураліст Вільям Гриб, який проїхав по преріях, зазначив: «Всюди виднілися бізонові стежки, а живих бізонів не було. Лише черепа і кістки цих благородних тварин біліли на сонці» . Зими 1880—1887 років стали голодними для індіанських племен, серед них була висока смертність .
Велику популярність здобув найнятий адміністрацією залізниці «Канзас Пасифік рейлуейз» мисливець Буффало Білл, який вбив кілька тисяч бізонів. Згодом з голодуючих індіанців він відібрав кілька десятків людей і влаштовував «спектаклі»: індіанці перед глядачами розігрували сцени нападу на поселенців, кричали і т. ін., потім сам Буффало Білл «рятував» колоністів .
Див. також Редагувати
- Геноцид індіанців
- Екологічна війна США проти В'єтнаму
- Екоцид
- Червоне літо 1919
- Мисливські трофеї
Примітки Редагувати
- ↑ Моует Ф. Кінець бізонової стежки [ 6 листопада 2009 у Wayback Machine.]. Навколо світу, № 7 (2574), липень 1988.
- Зорин А. В. Дві битви при Эдоуб Уоллс [ 4 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Дорст Ж. До того, як помре природа [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. М.: Прогресс, 1968.
- Isenberg A. The Destruction of the Bison: An Environmental History, 1750—1920 [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.]. New York: Cambridge University Press, 2000.
- Стінгл М. Індіанці без Томагавків [ 14 березня 2010 у Wayback Machine.]. М.: Прогресс, 1984.
Посилання Редагувати
- Моует Ф. Кінець бізон стежки [ 6 листопада 2009 у Wayback Machine.]. Навколо світу, № 7 (2574), липень 1988.
- Дорст Ж. До того, як помре природа [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. М.: Прогресс, 1968.
- Isenberg A. The destruction of the bison: an environmental history, 1750—1920 [ 5 листопада 2015 у Wayback Machine.]. Cambridge University Press, 2001.
- Земля, отруєна кров'ю Про «Бізоновий» голодомор, дикість і цивілізованість. «Газета День» № 29, 19 лютого 2010.