Віталій Андрійович Зимовець (нар. 3 червня 1939 р. Остер, Чернігівська область, УРСР — 9 листопада 2018, Київ, Україна) — радянський і український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (2003). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2016).
| Зимовець Віталій Андрійович | |
|---|---|
| Дата народження | 3 червня 1939 |
| Місце народження | Остер, Козелецький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 9 листопада 2018 (79 років) |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Громадянство | СРСР Україна |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | оператор-постановник, кінооператор |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0956896 |
| Зовнішні зображення | |
|---|---|
| Віталій Андрійович Зимовець |
Біографія Редагувати
Народився в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1972).
З 1957 р. працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка — механіком, асистентом оператора, з 1973 р. — оператором-постановником.
Був членом Національної спілки кінематографістів України.
9 листопада 2019 в Київському Будинку кіно пройшов вечір пам'яті кіномитця.
Нагороди Редагувати
- 2003: Заслужений діяч мистецтв України
- 2004: Кінофестиваль «Бригантина» в Бердянську — «Найкраща операторська робота» (фільм «Залізна сотня»)
- 2016: Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Фільмографія Редагувати
Зняв фільми:
- «Всюди є небо» (1966, асистент оператора у співавт.)
- «Сліпий дощ» (1969),
- «Варчина земля» (1969, у співавт.),
- «Блакитне і зелене» (1970),
- «Бумбараш» (1971, 2 с),
- «Пропала грамота» (1972),
- «Не мине й року...» (1973, 2 с),
- «Марина» (1974),
- «Небо—земля—небо» (1975),
- «Підпільний обком діє» (1978, т/ф, 2 с),
- «Ти тільки не плач» (1979),
- «Візит у Ковалівку» (1980),
- «Пора літніх гроз» (1980),
- «Час літніх гроз» (1980, т/ф, 2 с),
- «Щастя Никифора Бубнова» (1983),
- «Климко» (1983),
- «Володчине життя» (1984, т/ф, 2 а),
- «Повернення» (1987, т/ф, 2 а),
- «Штормове попередження» (1988, 2 с),
- «Мої люди» (1990, т/ф, 2 а),
- «Миленький ти мій...» (1992),
- «Дорога на Січ» (1994),
- «Страчені світанки» (1995),
- «Тупик / Глухий кут» (1998)
- «Нескорений» (2000)
- «Втрачений рай» (2000)
- «Залізна сотня» (2004)
- «Владика Андрей» (2008)
- «День переможених» (2009)
- «Третього не дано» (2009) та ін.
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.62.
Посилання Редагувати
- Виталий Зимовец «В нашей стране молодому кинематографисту ждать практически нечего» [ 16 квітня 2014 у Wayback Machine.] — Kinomaster.org [ 1 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Зимовець Віталій Андрійович (фільмографія на kino-teatr.ru) [ 3 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Національна спілка кінематографістів України: Зимовець Віталій Андрійович [ 17 листопада 2016 у Wayback Machine.]