Зеніт-3SLБФ (Зеніт-2SБ80 разом з розгінним блоком Фрегат-СБ, Зеніт-3Ф) — модифікація української ракети космічного призначення «Зеніт-3SLБ», до складу якої входять модифікована ракета «Зеніт-2SБ» і розгінний блок Фрегат-СБ. Належить до РН середнього класу.
| | |
| Призначення | Ракета космічного призначення |
|---|---|
| Виробник | Південний машинобудівний завод |
| Країна | Україна |
| Розміри | |
| Висота | 59.6 м |
| Діаметр | 3,9 м |
| Маса | 471,000 кг |
| Ступенів | 3 |
| Вантаж | |
| Вантаж на ГПО | 3,750 кг кг |
| Споріднені ракети | |
| Історія запусків | |
| Космодроми | LC-109, Байконур |
| Всього запусків | 4 |
| Успішних | 4 |
| Перший запуск | 20 січня 2011 |
| Останній запуск | 26 грудня 2017 |
| Перший ступінь | |
| Двигуни | 1 РД-171 |
| Тяга | 806,2 кН |
| Питомий імпульс | 318 с |
| Тривалість горіння | 150 с |
| Паливо | Гас/LOX |
| Другий ступінь | |
| Двигуни | Маршевий 1 РД-120 Рульовий 1 РД-8 |
| Тяга | 93 кН |
| Питомий імпульс | 350 с |
| Тривалість горіння | 190 с |
| Паливо | Гас/LOX |
| Третій ступінь - Блок Фрегат-СБ | |
| Двигуни | 1хС5.92 |
| Тяга | 19,6 кН |
| Питомий імпульс | 326 с |
| Тривалість горіння | >877 с |
| Паливо | АТ/НДМГ |
«НВО ім. С. А. Лавочкіна» розробило нову модифікацію розгінного блоку «Фрегат» для запусків в парі з РН «Зеніт-3SLБ», триступеневий носій в цьому випадку буде мати найменування «Зеніт-3SLБФ». Триступеневий носій «Зеніт-3SLБ» дуже близький до ракети космічного призначення, що використовується в програмі «Морському старті» та «Наземний старт». В цьому випадку двигуни та вся критична авіоніка залишилися без зміни. Найбільше змінився обтічник корисного вантажу: замість обтічникf виробництва фірми Boeing, що застосується на «Морському старті», в «Зеніт-3SLБФ» використовується чотириметровий обтічник розробки «НВО ім. С. А. Лавочкіна». 26 жовтня 2007 на ракеті Протон-К він успішно пройшов випробування в польоті, причому спільно з блоком ДМ.
В 2011 році запустили метеорологічний супутник Електро-Л № 1. У 2011 році також на орбіту виведені: в грудні зв'язку супутників до Марсу — це Фобос-Ґрунт, Інхо-1, а також космічну обсерваторію «Спектр-Р».
Запуск Фобос-Ґрунт та Інхо-1 РКП Зеніт на відлітну траєкторію вперше був здійснений 8 листопада 2011 року. Якісно покращені характеристики дозволяють використовувати носій для запуску дослідних апаратів, а також в перспективі запустити власний дослідний зонд на полярну орбіту навколо Місяця, концепція якого вже проробляється і зараз має проєктну назву «Укрселена» в рамках участі України в міжнародних проєктах, таких як Американська «Exploration» та Європейська «Aurora».
Вдалий запуск АМС Фобос-Ґрунт та Інхо-1 демонструє надійність вітчизняного носія й робить його привабливішим в очах замовників, для виведення корисного навантаження в рамках комерційних та наукових проєктів.
Експлуатація Редагувати
Перший запуск даної модифікації здійснений 20 січня 2011 року о 14:21:01 за київським часом. О 14:40 апарат Электро-Л № 1 у зв'язці з модернізованим розгінним блоком Фрегат-СБ вдало вийшов на опорну орбіту.
Циклограма першого польоту Редагувати
| Дія | Декретний Київський час |
|---|---|
| Пуск РН | 14:29:01; |
| Відділення 2-ї ступені РН | 14:37:38 |
| 1-е включення маршового двигуна РБ | 15:44:26-15:52:40 |
| Відділення баку РБ | 15:53:17 |
| 2-е включення маршового двигуна РБ | 17:58:20-18:08:59 |
| Третє включення маршового двигуна РБ | 23:19:06-23:27:43 |
| Відділення КА | 23:28:13 |
Після вдалого 1-го, а згодом другого та третього маршевого двигуна розгінного блоку Фрегат-СБ російський метеорологічний супутник Электро-Л № 1 вийшов на розрахункову орбіту.
Згідно зі штатною циклограмою після відділення КА від розгінного блоку Фрегат-СБ, останній, додатковим маневром виводиться на орбіту заховання.
Джерела Редагувати
- Державне космічне агентство України [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ДП "Південне" [ 15 січня 2022 у Wayback Machine.]