Здичавілі тварини (англ. feral animals) — загальна назва всіх видів і внутрішньовидових форм, що були одомашнені людиною, проте з різних причин перейшли до вільного життя у дикій природі.
Причини здичавіння Редагувати
Існує багато факторів формування диких форм передтим свійських (одомашнених) тварин. Трьома основними серед них є:
- втеча з культури (стихійна інтродукція)
- штучна планомірна інтродукція
- втрата інтересу людини
Приклади з теріології Редагувати
- Діти джунглів
- Динго — здичавіла форма пса свійського.
- Кінь дикий
- Мустанг
- Разорбек
- Фолклендський вовк — є версія, що Dusicyon був узятий як домашні тварини доісторичними індіанцями.
Окрім цих форм, існує кілька прикладів формування спонтанних здичавілих форм, які зберігають зв'язок з одомашненими формами і постійно відтворюються завдяки пластичній поведінці. Це, насамперед, стосується кількох форм хижих і гризунів, які швидко (в межах одного покоління) формують «дикі» субпопуляції, відновлюючи всі необхідні навички до формування популяційних груп, кормодобування, облаштування сховищ та розмноження:
- здичавілі коти
- здичавілі пси
- здичавілі пацюки тощо.
Нерідко вони зберігають сталий генетичний зв'язок з материнськими популяціями і формують гібридні форми.
Роль у житті людини Редагувати
Здичавілі тварини — об'єкти особливої уваги з зв'язки з дослідженнями здатності тварин до акліматизації після інтродукції, у зв'язку з вивченням генетики та селекції свійських тварин, у зв'язку з вивченням історії розселень і господарства людини.
Інтродуковані людиною дикі кози (згадайте «Таємничий острів») та муфлони, таємнича історія південноамериканських альпаки (Vicugna pacos) та гуанако (Lama guanicoe) тощо.
Еволюція безпритульних тварин Редагувати
Внаслідок попереднього штучного добору тварини, що набули статусу безпритульних, формують популяційні групи з високим рівнем індивідуальних відмінностей. Попри це, в умовах потужного відбору в екзантропних умовах, у них формується принципово нова система морфологічних і генетичних ознак. Подібні дослідження проведено у численних зоологічних центрах на птахах (зокрема, на голубах), на комарах і дрозофілах, а також на котах і псах.
Зокрема, дослідженнями Є. Березкіної на псах та європейських науковців на котах показано, що в групах здичавілих тварин мінливість зменшується, і внутрішньогрупова дисперсія ознак стає значно меншою за внутрішньопопуляційну. Це розглядається як свідчення стабілізації генетичної структури мікропопуляцій і також як свідчення високого рівня інбредності в межах груп та низькі потоки генів між групами. Припускається, що в таких групах також йде потужний добір за рахунок жорстких обмежень панміксії і, відповідно, високої вибірковості шлюбних партнерів.
Загальною особливістю багатьох форм здичавілих тварин є повернення їх до близького з вихідним в їхній еволюції «дикого морфотипу».
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Dingo — Australian Wild Dog [ 28 квітня 2009 у Wayback Machine.] Buzzle
- The dingo could be extinct within 20 years [ 4 травня 2009 у Wayback Machine.] Greyhound Zoom
- (PDF). Dr Laurie Corbett. Архів оригіналу за 18 вересня 2008. Процитовано 8 жовтня 2008.
- . Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 10 липня 2013.