Оле́на Самі́йлівна Зато́нська — український лікар. Перший президент Всеукраїнської психоневрологічної академії.
| Олена Самійлівна Затонська (Раскіна) | |
|---|---|
| Народилася | близько 1890 ймовірно Кам'янець-Подільський, Російська імперія |
| Померла | до 1974 Київ, УРСР |
| Місце проживання | Кам'янець-Подільський, Київ, Харків |
| Діяльність | лікарка |
| Посада | президент Всеукраїнської психоневрологічної академії |
| У шлюбі з | Володимир Затонський |
| Діти | Дмитро Затонський |
Біографічні відомості ред.
Дівоче прізвище — Раскіна. Жила в Кам'янці-Подільському.
19 липня 1915 року стала дружиною Володимира Затонського. 2 липня 1922 року в Одесі в них народився син — майбутній літературознавець, академік НАН України Дмитро Затонський.
Працювала лікарем в одній із київських клінік.
З 1927 року - інспектор спеціальних видів медичної допомоги Народного комісаріату охорони здоров'я УРСР (НКОЗ УРСР), голова одонтологічної комісії Вченої медичної ради НКОЗ УРСР. З початку 1930 року була відповідальним редактором журналу «Одонтологія».
1932 року в Харкові на базі Українського науково-дослідного психоневрологічного інституту, Українського інституту клінічної психіатрії і соціальної психогігієни і психоневрологічного факультету медичного інституту було створено Всеукраїнську психоневрологічну академію (нині Інститут неврології, психіатрії і наркології Академії медичних наук України). Першим президентом академії стала Олена Затонська.
У 1934—1937 роках працювала в Києві директором Українського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії (нині Інститут травматології та ортопедії Академії медичних наук України).
Заарештована разом із чоловіком у листопаді 1937 року. Перебувала у таборі Темлаг. У таборі страждала на сухоти хребта, а після звільнення - на психічні розлади. Померла у психіатрічній кліниці.
Оцінки ред.
На думку історика Миколи Аржанова, «вирішувала всі питання, що стосувались організації зуболікувальної і зуботехнічної допомоги... будучи для галузі чужою. Всі зітхнули з полегшенням, коли дружину наркома перекинули на посаду президента Всеукраїнської психоневрологічної академії». Протистояла школі харківського стоматолога Юхима Гофунга, вважаючи, що «в питанні стоматологічної освіти Україні доведеться піти шляхом Москви».
За свідченнями В. Г. Недовесової, що перебувала у таборі разом із Затонською, остання була освіченою людиною.
Примітки ред.
Література ред.
- Морозов Василь. Володимир Петрович Затонський. — К., 1967. — С. 22.