www.wikidata.uk-ua.nina.az

Запізнілий цвіт валінурії науково фантастичний роман українських радянських письменників Анатолія Григоренка й Олега Куз

Запізнілий цвіт валінурії

«Запізнілий цвіт валінурії» — науково-фантастичний роман українських радянських письменників Анатолія Григоренка й Олега Кузьменка. Уперше в скороченому вигляді розпочав друкуватися в 1970 році в журналі «Знання та праця». Роман вже був підготовлений до друку та включений до плану одного з видавництв на наступний рік, проте тогочасна цензура заборонила друк книги, тому наступна публікація роману відбулась уже в період перебудови, в 1989 році в журналі «Дніпро», а повністю роман вийшов окремим виданням у 1990 році у видавництві «Молодь» тиражем у 30 тисяч примірників.

«Запізнілий цвіт валінурії»
Обкладинка першого самостійного видання роману
Автор Анатолій Григоренко, Олег Кузьменко
Назва мовою оригіналу Запізнілий цвіт валінурії
Країна СРСР
Мова українська
Жанр Наукова фантастика
Видавництво журнал «Знання та праця»
Видано 1970
Тип носія журнал

У романі розповідається про те, як за допомогою анабіозу людина з кінця ХХ століття потрапила у кінець XXV століття, проте не зуміла сприйняти моральні принципи майбутнього, що закінчується трагедією. На думку деяких літературознавців, «Запізнілий цвіт валінурії» є першим українським антиутопічним романом.

Особливості книги Редагувати

Самі автори визначають сюжет роману як «меморабілію», тобто переказ із пам'яті подій самими героями книги, в якому можуть бути різночитання подій або різний опис події її свідками. У самій назві роману автори також заклали загадковість, схожу на навмисну помилку — адже в його назві присутня назва роду водяних рослин валінурія, якого не існує в природі, натомість описані ознаки має рід водяних рослин валіснерія, названий за іменем італійського лікаря та біолога Антоніо Валліснері. Дія роману відбувається як у кінці ХХ століття, так і у XXV столітті, причому частина героїв діють у ХХ столітті (включно з двома авторами роману, які діють тут під видозміненими іменами Антон Гаркун і Олесь Козир), а частина у XXV столітті, хоча між цими героями відчувається нерозривний зв'язок, який розкривається у кінці роману.

Сюжет роману Редагувати

Молодий футуролог 90-х років ХХ століття Станіслав Однорічко разом із своїм науковим керівником Павлом Максимовичем Шатровим та секретаркою відділу, студенткою-заочницею Ніною (яку часто називають Офелією) починають ретельно вивчати новий науково-фантастичний роман «Запізнілий цвіт валінурії». Вони підозрюють, що автори роману Антон Гаркун і Олесь Козир є безпосередніми свідками та учасниками подій роману. Станіслав із Ніною спочатку знайомляться із Антоном Гаркуном, який раніше працював у відділі анабіозу, а зараз є пенсіонером та шахістом-аматором. Той радить молодим людям поговорити також із своїм співавтором Олесем Козирем, який працює учителем фізкультури в школі одного із південних курортних міст.

Одночасно в романі описуються події у далекому майбутньому, в XXV столітті. Археолог Дельф Ряст знаходить під колишнім районом великого міста, затопленим унаслідок прориву греблі водосховища після землетрусу, установку для анабіозу, в якій містяться троє людей. Археологи встановили, що в анабіозній установці перебували люди, які на момент введення їх у стан анабіозу були невиліковно хворі різними формами раку. Після наради за участю провідних учених було вирішено оживити наймолодшого із трьох людей, оскільки в представників суспільства майбутнього виникли небезпідставні побоювання, що людина з минулого не в змозі буде повністю осягнути рівень технології, а також моральні принципи суспільства майбутнього. Серед цих трьох опинився молодший науковий співробітник Євген Терен, у якого діагностовано рак печінки. Євгена Терена розморожують, та проводять йому успішну операцію. Після операції він деякий час перебуває у стані медикаментозного сну, під час якого науковці та лікарі майбутнього записують його думки та сновидіння з метою якнайкращого вивчення особливостей його характеру та потреб, а також взаємин людей у минулому та особливостей суспільства ХХ століття.

Під час вивчення особистості Євгена науковці XXV століття виявляють, що в минулому в нього залишилась жінка, яка очікувала від нього дитину, проте з якою він так офіційно і не одружився. Окрім цього, він також мав коханку, від якої очікував сприяння в своїй науковій кар'єрі. Також за допомогою вивчення його психіки встановлено, що він вважав свою майбутню кандидатську дисертацію абсолютно непотрібною для розвитку науки, а лише сходинкою для особистої наукової кар'єри, що дозволяє мати прибутковішу роботу та користуватися більшою повагою у суспільстві. Свого наукового керівника він абсолютно не поважав, вважаючи його нікчемним науковцем, хоча й на людях усіляко вислужується перед ним.

Після виходу зі стану медикаментозного сну Євген Терен поступово одужує, і для кращого вивчення його особистості до нього приставлять двох молодих лікарів-психіатрів Ілону і Вілену. Терен поступово одужує, та дізнається багато нового про сучасний тепер йому світ, а також про події, які відбулись під час його анабіозу. Він довідується, що в минулому в нього народився син, що значна частина міста, в якому він жив, зруйнована повінню після прориву греблі електростанції унаслідок землетрусу, а також усвідомлює свою причетність до цієї трагедії, адже він сам брав участь у спорудженні цієї греблі; окрім того вона будувалась зі значною економією будівельних матеріалів, тому не мала належної міцності та не зуміла витримати серйозний землетрус. Євген Терен розкриває також, що в майбутньому кожен вибирає собі фах за уподобанням, а не за положенням професії у суспільстві, що важка фізична праця і хатня робота повністю механізовані, велика увага надається налагодженню взаємин між людьми в суспільстві, їхньому фізичному та моральному здоров'ю, а для сигналізації порушень психічного здоров'я людини у населених пунктах встановлені психорадари, які вловлюють найменші порушення психічного стану в людей, та сигналізують про необхідність їх корекції. Проте Євген Терен не може знайти місце в такому суспільстві, оскільки відчуває, що в нього немає ні необхідних знань для вибору якоїсь професії, ні відповідних моральних принципів. У приступі потьмарення свідомості він пошкоджує один із психорадарів, при цьому гине стороння людина, а пізніше пошкоджує дві інших анабіозні камери, щоби ще двох людей з минулого не зуміли оживити, після чого закінчує життя самогубством.

У ХХ столітті Станіслав Однорічко з Ніною тим часом зустрічаються ще раз із Антоном Гаркуном, а пізніше їдуть на зустріч із Олесем Козирем. Вони дізнаються, що люди з майбутнього спеціально відвідували обох авторів роману, та переносили їх у майбутнє, оскільки вони на той час працювали в дослідницькому центрі анабіозу, щоб вони побачили наслідки своїх досліджень. Після цього обоє дослідників покинули своє місце роботи, та вирішили написати роман про пережиті події та свої враження від перебування у майбутньому. Причому ім'я головного героя роману вони навмисно змінили, щоб не викликати нарікань з боку жінки, яка народила дитину від Євгена, та також вирішили допомагати цій жінці та дитині.

Наприкінці роману виявляється, що Станіслав Однорічко є сином героя роману, названим за іменем батька, якого також насправді звали Станіславом Однорічком. Закінчується роман одночасно картиною приготування до весілля Станіслава Однорічка-молодшого з Ніною, та картиною землетрусу, описаного людьми майбутнього, в якому гине науковий керівник молодих людей Павло Максимович Шатров.

Примітки Редагувати

  1. Григоренко/Кузьменко, 1990, с. 203-206.
  2. ГОЛОС КРОВИ [ 2 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Григоренко/Кузьменко, 1990, с. 8.
  4. Григоренко/Кузьменко, 1990, с. 7.

Література Редагувати

  • Анатолій Григоренко, Олег Кузьменко. Запізнілий цвіт валінурії. — Київ : Молодь, 1990. — С. 3—206. — (Компас (Пригоди, Подорожі, Фантастика)) — 30 000 прим. — ISBN 5-7720-0413-1.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zapiznilij cvit valinuriyi naukovo fantastichnij roman ukrayinskih radyanskih pismennikiv Anatoliya Grigorenka j Olega Kuzmenka Upershe v skorochenomu viglyadi rozpochav drukuvatisya v 1970 roci v zhurnali Znannya ta pracya Roman vzhe buv pidgotovlenij do druku ta vklyuchenij do planu odnogo z vidavnictv na nastupnij rik prote togochasna cenzura zaboronila druk knigi tomu nastupna publikaciya romanu vidbulas uzhe v period perebudovi v 1989 roci v zhurnali Dnipro a povnistyu roman vijshov okremim vidannyam u 1990 roci u vidavnictvi Molod tirazhem u 30 tisyach primirnikiv 1 Zapiznilij cvit valinuriyi Obkladinka pershogo samostijnogo vidannya romanuAvtor Anatolij Grigorenko Oleg KuzmenkoNazva movoyu originalu Zapiznilij cvit valinuriyiKrayina SRSRMova ukrayinskaZhanr Naukova fantastikaVidavnictvo zhurnal Znannya ta pracya Vidano 1970Tip nosiya zhurnalU romani rozpovidayetsya pro te yak za dopomogoyu anabiozu lyudina z kincya HH stolittya potrapila u kinec XXV stolittya prote ne zumila sprijnyati moralni principi majbutnogo sho zakinchuyetsya tragediyeyu Na dumku deyakih literaturoznavciv Zapiznilij cvit valinuriyi ye pershim ukrayinskim antiutopichnim romanom 2 Zmist 1 Osoblivosti knigi 2 Syuzhet romanu 3 Primitki 4 Literatura 5 PosilannyaOsoblivosti knigi RedaguvatiSami avtori viznachayut syuzhet romanu yak memorabiliyu tobto perekaz iz pam yati podij samimi geroyami knigi v yakomu mozhut buti riznochitannya podij abo riznij opis podiyi yiyi svidkami 3 U samij nazvi romanu avtori takozh zaklali zagadkovist shozhu na navmisnu pomilku adzhe v jogo nazvi prisutnya nazva rodu vodyanih roslin valinuriya yakogo ne isnuye v prirodi natomist opisani oznaki maye rid vodyanih roslin valisneriya nazvanij za imenem italijskogo likarya ta biologa Antonio Vallisneri 4 Diya romanu vidbuvayetsya yak u kinci HH stolittya tak i u XXV stolitti prichomu chastina geroyiv diyut u HH stolitti vklyuchno z dvoma avtorami romanu yaki diyut tut pid vidozminenimi imenami Anton Garkun i Oles Kozir a chastina u XXV stolitti hocha mizh cimi geroyami vidchuvayetsya nerozrivnij zv yazok yakij rozkrivayetsya u kinci romanu Syuzhet romanu RedaguvatiMolodij futurolog 90 h rokiv HH stolittya Stanislav Odnorichko razom iz svoyim naukovim kerivnikom Pavlom Maksimovichem Shatrovim ta sekretarkoyu viddilu studentkoyu zaochniceyu Ninoyu yaku chasto nazivayut Ofeliyeyu pochinayut retelno vivchati novij naukovo fantastichnij roman Zapiznilij cvit valinuriyi Voni pidozryuyut sho avtori romanu Anton Garkun i Oles Kozir ye bezposerednimi svidkami ta uchasnikami podij romanu Stanislav iz Ninoyu spochatku znajomlyatsya iz Antonom Garkunom yakij ranishe pracyuvav u viddili anabiozu a zaraz ye pensionerom ta shahistom amatorom Toj radit molodim lyudyam pogovoriti takozh iz svoyim spivavtorom Olesem Kozirem yakij pracyuye uchitelem fizkulturi v shkoli odnogo iz pivdennih kurortnih mist Odnochasno v romani opisuyutsya podiyi u dalekomu majbutnomu v XXV stolitti Arheolog Delf Ryast znahodit pid kolishnim rajonom velikogo mista zatoplenim unaslidok prorivu grebli vodoshovisha pislya zemletrusu ustanovku dlya anabiozu v yakij mistyatsya troye lyudej Arheologi vstanovili sho v anabioznij ustanovci perebuvali lyudi yaki na moment vvedennya yih u stan anabiozu buli nevilikovno hvori riznimi formami raku Pislya naradi za uchastyu providnih uchenih bulo virisheno ozhiviti najmolodshogo iz troh lyudej oskilki v predstavnikiv suspilstva majbutnogo vinikli nebezpidstavni poboyuvannya sho lyudina z minulogo ne v zmozi bude povnistyu osyagnuti riven tehnologiyi a takozh moralni principi suspilstva majbutnogo Sered cih troh opinivsya molodshij naukovij spivrobitnik Yevgen Teren u yakogo diagnostovano rak pechinki Yevgena Terena rozmorozhuyut ta provodyat jomu uspishnu operaciyu Pislya operaciyi vin deyakij chas perebuvaye u stani medikamentoznogo snu pid chas yakogo naukovci ta likari majbutnogo zapisuyut jogo dumki ta snovidinnya z metoyu yaknajkrashogo vivchennya osoblivostej jogo harakteru ta potreb a takozh vzayemin lyudej u minulomu ta osoblivostej suspilstva HH stolittya Pid chas vivchennya osobistosti Yevgena naukovci XXV stolittya viyavlyayut sho v minulomu v nogo zalishilas zhinka yaka ochikuvala vid nogo ditinu prote z yakoyu vin tak oficijno i ne odruzhivsya Okrim cogo vin takozh mav kohanku vid yakoyi ochikuvav spriyannya v svoyij naukovij kar yeri Takozh za dopomogoyu vivchennya jogo psihiki vstanovleno sho vin vvazhav svoyu majbutnyu kandidatsku disertaciyu absolyutno nepotribnoyu dlya rozvitku nauki a lishe shodinkoyu dlya osobistoyi naukovoyi kar yeri sho dozvolyaye mati pributkovishu robotu ta koristuvatisya bilshoyu povagoyu u suspilstvi Svogo naukovogo kerivnika vin absolyutno ne povazhav vvazhayuchi jogo nikchemnim naukovcem hocha j na lyudyah usilyako visluzhuyetsya pered nim Pislya vihodu zi stanu medikamentoznogo snu Yevgen Teren postupovo oduzhuye i dlya krashogo vivchennya jogo osobistosti do nogo pristavlyat dvoh molodih likariv psihiatriv Ilonu i Vilenu Teren postupovo oduzhuye ta diznayetsya bagato novogo pro suchasnij teper jomu svit a takozh pro podiyi yaki vidbulis pid chas jogo anabiozu Vin doviduyetsya sho v minulomu v nogo narodivsya sin sho znachna chastina mista v yakomu vin zhiv zrujnovana povinnyu pislya prorivu grebli elektrostanciyi unaslidok zemletrusu a takozh usvidomlyuye svoyu prichetnist do ciyeyi tragediyi adzhe vin sam brav uchast u sporudzhenni ciyeyi grebli okrim togo vona buduvalas zi znachnoyu ekonomiyeyu budivelnih materialiv tomu ne mala nalezhnoyi micnosti ta ne zumila vitrimati serjoznij zemletrus Yevgen Teren rozkrivaye takozh sho v majbutnomu kozhen vibiraye sobi fah za upodobannyam a ne za polozhennyam profesiyi u suspilstvi sho vazhka fizichna pracya i hatnya robota povnistyu mehanizovani velika uvaga nadayetsya nalagodzhennyu vzayemin mizh lyudmi v suspilstvi yihnomu fizichnomu ta moralnomu zdorov yu a dlya signalizaciyi porushen psihichnogo zdorov ya lyudini u naselenih punktah vstanovleni psihoradari yaki vlovlyuyut najmenshi porushennya psihichnogo stanu v lyudej ta signalizuyut pro neobhidnist yih korekciyi Prote Yevgen Teren ne mozhe znajti misce v takomu suspilstvi oskilki vidchuvaye sho v nogo nemaye ni neobhidnih znan dlya viboru yakoyis profesiyi ni vidpovidnih moralnih principiv U pristupi potmarennya svidomosti vin poshkodzhuye odin iz psihoradariv pri comu gine storonnya lyudina a piznishe poshkodzhuye dvi inshih anabiozni kameri shobi she dvoh lyudej z minulogo ne zumili ozhiviti pislya chogo zakinchuye zhittya samogubstvom U HH stolitti Stanislav Odnorichko z Ninoyu tim chasom zustrichayutsya she raz iz Antonom Garkunom a piznishe yidut na zustrich iz Olesem Kozirem Voni diznayutsya sho lyudi z majbutnogo specialno vidviduvali oboh avtoriv romanu ta perenosili yih u majbutnye oskilki voni na toj chas pracyuvali v doslidnickomu centri anabiozu shob voni pobachili naslidki svoyih doslidzhen Pislya cogo oboye doslidnikiv pokinuli svoye misce roboti ta virishili napisati roman pro perezhiti podiyi ta svoyi vrazhennya vid perebuvannya u majbutnomu Prichomu im ya golovnogo geroya romanu voni navmisno zminili shob ne viklikati narikan z boku zhinki yaka narodila ditinu vid Yevgena ta takozh virishili dopomagati cij zhinci ta ditini Naprikinci romanu viyavlyayetsya sho Stanislav Odnorichko ye sinom geroya romanu nazvanim za imenem batka yakogo takozh naspravdi zvali Stanislavom Odnorichkom Zakinchuyetsya roman odnochasno kartinoyu prigotuvannya do vesillya Stanislava Odnorichka molodshogo z Ninoyu ta kartinoyu zemletrusu opisanogo lyudmi majbutnogo v yakomu gine naukovij kerivnik molodih lyudej Pavlo Maksimovich Shatrov Primitki Redaguvati Grigorenko Kuzmenko 1990 s 203 206 GOLOS KROVI Arhivovano 2 lyutogo 2020 u Wayback Machine ros Grigorenko Kuzmenko 1990 s 8 Grigorenko Kuzmenko 1990 s 7 Literatura RedaguvatiAnatolij Grigorenko Oleg Kuzmenko Zapiznilij cvit valinuriyi Kiyiv Molod 1990 S 3 206 Kompas Prigodi Podorozhi Fantastika 30 000 prim ISBN 5 7720 0413 1 Posilannya Redaguvati Zapiznilij cvit valinuriyi na sajti Laboratoriya Fantastiki Arhivovano 2 lyutogo 2020 u Wayback Machine ros Recenzii na knigu Zapiznilij cvit valinuriyi Arhivovano 2 lyutogo 2020 u Wayback Machine ros Povnij tekst knigi ta korotka recenziya Arhivovano 2 lyutogo 2020 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zapiznilij cvit valinuriyi amp oldid 40260211